Розробка ракети почалася 10 років тому
За словами російського президента Владіміра Путіна, атака відбулася з комплексу “Орешник”, водночас за даними ГУР України, це був ракетний комплекс “Кедр”. Чи можуть атаки названим Путіним “Орешником” вплинути на війну в Україні, – читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Розробки мобільного ракетного комплексу середньої дальності стартували приблизно 10 років тому, коли Росія почала системно порушувати Договір про ракети середньої дальності в Європі. Цей документ підписували ще Рональд Рейган і Михайло Горбачов у 1987 році, а Росія підписала його ще раз у 1992 році. Згідно з договором, сторони зобов’язалися не розробляти й не розгортати ракетні комплекси середньої дальності.
У 2019 році президент США Дональд Трамп заявив, що Америка виходить з цього договору через системні порушення росіян. Після цього у 2020 році Путін оголосив про створення мобільного ракетного комплексу середньої дальності й навіть назвав інститути, які займаються розробкою, та головного конструктора.
Цей комплекс був взятий на озброєння лише 27 жовтня цього року, тобто менше як місяць тому. Ракета має бойову частину, яка розділяється на 6 окремих блоків. Вага цих окремих елементів відносно невисока – десь в районі 200 кілограмів.
Однак на термінальному відрізку ракета має величезну швидкість і через це – високу кінетичну енергію. Тобто вона не вибухає, але знищує дуже серйозні перепони на своєму шляху – бетонні конструкції, будинки тощо.
Кожен окремий блок ракети має індивідуальне наведення. Тобто, запускаючи одну ракету, можна уразити 6 точок. Однак точність ураження не висока – близько 50 метрів. “Орешник” – не високоточна зброя. На ньому стоїть лише інерційна система наведення, без GPS. Все тому, що ця ракета призначена для того, щоб нести ядерні частини, вона не розрахована на касетні, осколкові чи фугасні снаряди. А для ядерної бойової частини 50 метрів – це ніщо.
Яке ППО може збити “Орешник”
Звичайна система ППО не здатна збити “Орешник”. Комплекс Patriot створювався як звичайний зенітно-ракетний комплекс з опцією оперативно збивати тактичні ракети малої дальності. Оскільки мова йде про потужніші ракети – середньої дальності, – то з ними він не впорається.
ППО, яке здатне перехопити ракету середньої дальності, є у США:
- це 8 систем THAAD, одна з яких розгорнута в Ізраїлі й брала участь у відбитті останнього ракетного удару Ірану;
- ракети морського базування – SM-3, – які теж брали участь у відбитті удару по Ізраїлю;
- також можливо перехоплювати за допомогою зенітної ракети SM-6 (вартість однієї – 40 мільйонів доларів)
Є ще ізраїльська система ППО, яка може перехопити ракету середньої дальності, – “Щит Давида”.
Ймовірність того, що США нададуть нам ці комплекси, є дуже низькою, адже вони мають найвищий ступінь секретності, та й потрібно щонайменше пів року, щоб навчити персонал. Навіть в Ізраїлі з цими системами ППО працюють лише американські військові. В Україні такий сценарій неможливий, оскільки США всіляко намагаються уникати прямої участі у російсько-українській війні.
Загроза ядерного сценарію
“Орешник” поставлений на чергування лише в одному полку російських стратегічних сил. Цих комплексів в Росії вкрай мало. Наведу цікавий приклад – росіяни почали формувати полк з винищувачів 5-го покоління “Су-57”, коли мали їх всього 6 одиниць. Скоріш за все, зараз у ворога є 2 – 3 пускові установки “Орешник”.
Сказати, що росіяни готуються до масованих ударів я не можу. Такі ракети випускаються по кілька штук на рік, а їхня вартість захмарна – від 50 мільйонів доларів. Це дуже дорога зброя, яка не порівняється у ціні з “Кинджалом” чи “Іскандером”. Через це масового застосування бути не може.
Навряд чи ми можемо говорити і про репетицію ядерного удару. Бойова частина кожного з блоків ракети середньої дальності має стандартну потужність – близько 150 кілотонн. Для порівняння – бомби, які скинули на Хіросіму і Нагасакі, мали 20 кілотонн. Тобто уявіть собі потужність, якщо в “Орешника” є 6 блоків по 150 кілотонн. Забруднення від такого удару рознесеться по всьому світу. Нині Путін не піде на таке.
Такий сценарій можливий лише у випадку, якщо росіяни геть оскаженіють, коли буде реальна загроза існуванню путінського режиму чи загроза військової поразки Росії. Зараз нема передумов для ядерного удару.
Та кількість ракет, яку ми отримали від союзників, не дозволить радикально змінити хід бойових дій чи знищити російську оборонну промисловість. Росіяни не є загнаними у кут, тому їм нема сенсу демонструвати всі свої можливості.
Головна мета удару
Удар по Дніпрі був для демонстрації, для поширення ІПСО. Путіну вдалося налякати людей. Він хотів показати, що має таку зброю, і що наступна атака може бути з ядерною частиною. Але це не так. “Орешник” – це не диво-зброя. Навіть у міжконтинентальних ракет бойова частина становить 1200 кілограмів, у “Іскандера” – 450 кілограмів. Тобто за потужністю це менше ніж 3 “Іскандери”, яких по нас випустили вже сотні.
Так, ми не можемо протидіяти подібним ракетам, але і росіяни не можуть робити масові пуски. Багато часу на виробництво цих ракет у росіян нема, адже вони хочуть все завершити до приходу Дональда Трампа до влади. Саме Трамп робив найрішучіші кроки проти Росії – вийшов з договору про ракети середньої дальності, надав Україні легку протитанкову зброю, яка нам дуже знадобилася на початку 2022 року.
Причин для паніки немає, росіянам не вдасться зламати нас ракетою середньої дальності.
