Про те, як Зеленський зробив висновок з лютневого скандалу в Білому домі і зміг перепрограмувати Трампа після його зустрічі з Путіним, завдання Києва та Вашингтона, і перспективи тристороннього саміту США-Україна-РФ – читайте в колонці журналіста РБК-Україна Мілана Лєліча.
Коли Володимир Зеленський вийшов з автомобіля на ґанку Білого дому, де на нього чекав Дональд Трамп, напевно, і в самого українського президента, і в усіх, хто в онлайні стежив за вчорашніми зустрічами, виникло відчуття дежавю. Точно такі кадри можна було спостерігати майже півроку тому, 28 лютого – тоді все закінчилося, як відомо, дуже сумно. І тільки на те, щоб відновити відносини з Вашингтоном до колишнього рівня, пішло кілька місяців.
Ризик повторення такого сценарію був і зараз, але все обійшлося. Ба більше, як сказав по завершенню візиту канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, його очікування не тільки справдилися, все пройшло краще за очікуване.
РБК-Україна підбиває головні підсумки вчорашньої зустрічі в Білому домі.
Зеленський зробив висновки з минулої зустрічі
Цього разу, на відміну від лютого, український президент прийшов на зустріч добре підготовленим до спілкування із настільки специфічним співрозмовником. Починаючи з костюма, який з перших секунд справив на Трампа приємне враження, і до написаного Оленою Зеленською листа для Меланії Трамп. Це був не просто жест ввічливості у відповідь на лист, який перша леді США написала Володимиру Путіну – вочевидь, розрахунок робився і на те, що Дональд Трамп дуже любить паперові листи як такі.
Сама манера спілкування українського президента теж помітно змінилася – він постійно наголошував на своїй вдячності Америці й особисто Трампу за його зусилля. І не намагався на камери заперечувати з тих питань, щодо яких в України і США зберігаються різні підходи.
Такі прості прийоми, як виявилося, у спілкуванні з Трампом більш ніж дієві – публічна частина спілкування пройшла в підкреслено позитивній атмосфері.
Європейські лідери, схоже, теж давно зрозуміли, як треба поводитися з господарем Білого дому. І навіть якщо публічно опонували Трампу, то робили це завуальовано, щоб не викликати його роздратування.
Україна і Європа змогли переключити фокус зустрічі
Головне питання, що викликало побоювання напередодні переговорів у Вашингтоні – звичайно, територіальні поступки України. Згідно з безліччю джерел західних медіа, після зустрічі на Алясці Трамп загалом сприйняв концепцію Путіна “Донбас в обмін на просування до миру”. А буквально напередодні зустрічі в Білому домі і сам Трамп, і топ-члени його команди активно мусували в ЗМІ та соцмережах цю тему.
Але питання територій, як розповіли джерела РБК-Україна, і за закритими дверима не було основним – його відклали на гіпотетичну зустріч Зеленського з Путіним. Головний наголос робився на підготовку до тристоронньої зустрічі і гарантії безпеки для України.
Тут на руку Україні та її європейським союзникам зіграло те, що видання Axios описало як “трикрокову стратегію Трампа на переговори”. Її головна короткострокова мета – навіть не забезпечити перемир’я чи стабільний мир, а просто звести Зеленського і Путіна в одній кімнаті. З цією метою Трамп спочатку зустрівся з Путіним на Алясці, потім у Вашингтоні із Зеленським. І, за задумом американського президента, наступною має бути вже зустріч між Зеленським і Путіним, вочевидь, за участю самого Трампа.
У цьому аспекті Україна опиняється у вигіднішій позиції, оскільки Зеленський уже багато місяців не втомлюється наголошувати: він готовий до переговорів із Путіним у будь-який момент, у будь-якому місці, у будь-якому форматі. Тоді як із Кремля з цього приводу зазвичай чути тільки невиразне мукання і покашлювання.
Трамп діє як самонавідна ракета, яка націлюється на того, хто на даний момент вважається головною перешкодою на шляху до мети. Коли Трамп після лютого вважав таким Зеленського – Україна переживала масу неприємних моментів. Коли влітку Трамп до думки, що це Путін не хоче миру – він публічно ополчився вже на російського диктатора. Відтак, своєю безумовною згодою на тристоронку Зеленський знову відводить від себе удар.
Щодо гарантій, то Трамп учора виглядав набагато більш прихильним до цієї ідеї, ніж ще кілька місяців тому. Тим паче, що Україна тут виступає не тільки в ролі того, хто просить – навпаки, Вашингтону пропонуються багатомільярдні контракти на закупівлю зброї, за європейські гроші. А продавати американські товари за кордон Трамп дуже любить.
Щодо іншого компонента гарантій – підтримки гіпотетичного європейського контингенту в Україні – деталей ще менше. Хоча Трамп таку ідею в принципі не відкидає. А для європейців, як розповідали джерела РБК-Україна в дипломатичних колах, саме підтримка з боку США є головною умовою запуску всієї цієї місії.
Ще один позитивний момент – очевидно, Зеленському вчора вдалося дещо похитнути впевненість Трампа в тому, що Росія так вже перемагає на полі бою, що йому напевно втовкмачував на Алясці Путін. Адже якщо за 1000 днів агресори змогли окупувати менше ніж один відсоток української території, значить, добровільно віддавати їм більше землі на Донбасі, ніж вони в принципі завоювали, – досить абсурдно.
М’яч перекинули на поле Путіна
Однією з головних проблем після Аляски стало те, що Путін, не зробивши, по суті, жодної поступки, не тільки зняв з порядку денного сизфаєр і санкції, а й ефективно перекинув м’яч на бік України – наступний крок тепер очікувався від Зеленського. І одне із завдань вчорашньої зустрічі – перекинути м’яч назад агресорам.
Судячи з усього, його вдалося виконати – якщо Трамп навіть не став чекати кінця зустрічі із Зеленським та європейцями, а зробив паузу, щоб зателефонувати в Москву. В офіційних повідомленнях росіяни вкотре спробували “відпетляти” від зустрічі лідерів і звести все на рівень делегацій. І як символічний жест запропонували “підвищити рівень представництва”. Хоча від того, що в Стамбулі замість Мединського засідатиме Лавров, нічого взагалі не зміниться.
Хоча Трамп заявив про те, що вже розпочинає організацію зустрічі між Путіним і Зеленським (після якої вже буде тристороння зустріч Трамп-Зеленський-Путін), а джерела Reuters стверджують, що такий порядок запропонував сам російський диктатор, перспективи будь-яких подібних самітів все ж дуже туманні.
Росіяни дуже люблять користуватися простим прийомом “так, але…”. Мовляв, звісно, ми згодні (на переговори, саміт, закінчення війни тощо), але перед цим потрібно обов’язково створити якісь умови. І створення цих умов може тривати нескінченно, що довели багаторічні безплідні переговори щодо реінтеграції ОРДЛО.
Тому поки незрозумілий оптимізм, з яким учасники вчорашньої зустрічі дають прогнози щодо зустрічі Зеленського-Трампа-Путіна вже протягом найближчих кількох тижнів.
Більш імовірно, що всі учасники процесу просто заходять на чергове коло – з новими консультаціями на рівні делегацій, подальшими зідзвонами і зустрічами лідерів тощо. Адже фактичного зближення позицій України і РФ поки що не проглядається навіть близько. Але ж зустріч Путіна і Зеленського, якої так активно домагається Трамп, може бути самоціллю для американського президента. Однак за відсутності хоч якихось точок дотику ні до яких предметних результатів не приведе.
Поки ж агресори скоріше діють у зворотному напрямку – різко відкинувши можливість розміщення західних військ в Україні та провівши чергову атаку по українських тилах.
Але з урахуванням того, з яким ентузіазмом Трамп узявся за “мирний процес” і його небезмежного терпіння, нинішнє коло може не тривати місяцями, як попередні, а виявитися набагато коротшим.
