На пам’ятних заходах до річниці початку Другої світової президент Польщі Кароль Навроцький знову заговорив про репарації, назвавши їх умовою справедливих відносин з Німеччиною.
“Щоб побудувати партнерство, засноване на фундаменті правди і хороших відносин, ми мусимо вирішити питання репарацій від Німеччини, які я, як президент Польщі, однозначно вимагаю для спільного блага”, – заявив Навроцький.
Президент також заявив, що Польща, яка є найважливішою країною східного флангу НАТО, потребує справедливості, правди і прозорих відносин з Німеччиною. За його словами, держава “також потребує репарацій від німецької держави”.
“Я вірю, що прем’єр-міністр і уряд Польщі підтримають голос президента на міжнародній арені, і ми разом з нашими західними сусідами побудуємо наше справжнє безпечне майбутнє”, – резюмував Нароцький.
Що відомо про вимоги Польщі
14 вересня 2022 року Сейм Польщі ухвалив резолюцію, у якій закликав Німеччину взяти на себе “політичну, історичну, юридичну й фінансову відповідальність” за всі наслідки Другої світової війни.
У резолюції підкреслюється, що Польща ніколи офіційно не відмовлялася від своїх претензій і такі твердження “не мають морального чи правового обґрунтування”.
Сейм також наголосив, що Польща не отримала компенсацій і від СРСР, і необхідно оцінити втрати для подальших кроків щодо Росії.
Польща представила звіт, у якому оцінює втрати від Німеччини у 6,2 трильйона злотих (приблизно 1,32 трлн доларів / ~1,3 трлн євро).
У жовтні 2022 року Польща офіційно направила дипломатичну ноту до Німеччини з вимогами компенсацій на суму 6,2 трлн злотих. У ній висвітлено конкретні вимоги:
- Компенсація матеріальних і нематеріальних збитків.
- Відшкодування потерпілим та їхнім родинам.
- Повернення культурних цінностей.
- Повернення активів польських банків.
- Розрахунок з функціонуванням Reichskreditkassen та Emissionsbank in Polen.
- Реабілітація польської меншини у Німеччині.
- Визнання польського національного статусу у Німеччині.
- Співпраця щодо вшанування пам’яті жертв війни.
Реакція Німеччини
У МЗС Німеччини заявили, що вважають питання репарацій “закритим”, посилаючись на відмову Польщі 1953 року та угоду “два плюс чотири” 1990 року.
23 серпня 1953 року польський уряд (Польська Народна Республіка) “оголосив про відмову від подальшого отримання воєнних репарацій від НДР” починаючи з 1 січня 1954 року. Це було зроблено під тиском Радянського Союзу, який прагнув звільнити Східну Німеччину від відповідальності.
Проте жоден легітимний державний акт не підтверджує юридичну силу цієї заяви. Документ не був опублікований в офіційних юридичних виданнях (Dzennik Ustaw чи Monitor Polski), а сам “декрет” не відповідав конституційним вимогам щодо повноважень органів влади того часу.
У 2023 році польський уряд видав резолюцію, яка чітко зазначила, що Польща ніколи офіційно не відмовлялась від претензій на компенсацію за матеріальні й людські втрати, і що питання репарацій залишається відкритим.
Угода “два плюс чотири” (1990)
Офіційно відома як Treaty on the Final Settlement with Respect to Germany, або “Two Plus Four Agreement”, вона була підписана 12 вересня 1990 року. Угоду уклали: Федеративна Республіка Німеччина, НДР, Франція, СРСР, США та Великобританія.
Ця угода завершила процес повного суверенітету об’єднаної Німеччини, а також затвердила існуючий кордон з Польщею – по Одер-Нейсе, підтвердивши територіальну цілісність післявоєнного періоду.
Важливо, що репарації Польщі не були обговорені в рамках цього договору, досягнення якого Польща не підписувала. Відтак, згідно з міжнародним правом (наприклад, стаття 34 Віденської конвенції 1969 року), Польща не зобов’язана умовами угоди.
