Про це написав директор лікарні імені Мечникова Сергій Риженко.
Він розповів, що коли Петра привезли, він був майже непритомний і не міг говорити.
“Дружини, доньки та матусі тут проливають ріки сліз і все заради Перемоги… В реанімації Мечникова плачуть навіть стіни”, – написав Риженко
Минали день за днем, місяць за місяцем героїчного виживання після страшного поранення.
Ціною свого життя друг витяг з-під обстрілу, але сам загинув.
За лічені години медики швидкої госпіталізували Петра до лікарні Мечникова. Йому перелили літри втраченої крові.
“Мама і сестра міцно тримали за руки Петра, а він писав їм, що любить їх”, – пише Риженко.
Зараз стан бійця стабілізувався, їсти може тільки через зонд, але настрій бадьорий.
Вдома у Петра двоє дітей по 18 років, двійнята: дівчинка і хлопчик, які з нетерпінням чекають на батька.
“Тяжке життя, праця шахтарем загартувала. Не скаржиться, тільки очі видають радість сьогоднішньої зустрічі. Лікарі задоволені, після відшкодування втраченої крові проведуть кілька операцій, і життя налагодиться. Мама тішиться і дякує Богу та лікарям за сина. Ще одне українське життя врятоване в лікарні Мечникова”,– написав Сергій Риженко.
Українці пишуть у коментарях слова подяки:
“Яке це щастя подарувати людині знову життя… Доземний уклін Вам, Ангели в білих халатах! Щира дяка і повага нашим лікарям”,
“Не втомлюємося дякувати вам, лікарі і медперсонал Мечникова! Ви нашій Україні послані Богом!”,
“Одужання воїну! Дуже шкода друга,який ціною життя врятував хлопця”,
“Низький уклін захиснику і величезна подяка мамі, що виростила справжнього чоловіка!”,
“Дякую, що рятуєте захисників.Це теж подвиг – виривати їх з лап смерті!”.