14 березня православні християни вшановують пам’ять святого Венедикта Нурсійського. Він народився у V столітті в родині знатного походження. Батьки відправили його навчатися до Рима, але юнак вирішив присвятити своє життя служінню Богові й обрав усамітнений, відлюдний спосіб життя.
Саме Венедикт заснував перший в Європі офіційний монастир — Монте-Кассіно. У ньому було встановлено чіткі правила, порядок і монастирський статут. Святому приписували дар чудотворення. Розповідають, що поряд із монастирем було село, де в одній родині померла дитина. Завдяки щирим молитвам Венедикта її вдалося повернути до життя.
У цей день також вшановують ікону Богородиці «Феодорівської». Перед нею моляться за здоров’я, сімейне щастя та благополуччя. Вагітні жінки просять у Богородиці легких пологів і здоров’я для майбутньої дитини.
Існує чимало народних традицій і застережень на цей день. Вважалося небажаним користуватися гострими або ріжучими предметами, тому намагалися не брати до рук ножі, ножиці чи сокири.
Також люди остерігалися дзеркал. До заходу сонця радили не дивитися в них, бо, за повір’ями, цього дня потойбічні сили можуть забрати життєву енергію людини. Через це дзеркала іноді навіть завішували тканиною.
Не рекомендували, щоб у дзеркало одночасно дивилися двоє людей, а також не сидіти до нього спиною чи не дивитися через плече. Вважалося, що це може призвести до втрати сил або хвороб. Не радили й довго розглядати себе в дзеркалі, щоб не втратити красу та життєву енергію.
Також існували й інші застереження: не дивитися в розбите дзеркало, не дивитися в дзеркало вночі або коли в ньому відбивається світло лампи чи сонця. Хворим людям радили уникати дзеркал, а маленьких дітей до року — не підводити до них. Не варто було дивитися в дзеркало під час смутку, сліз або сильних емоцій, а також їсти перед ним чи користуватися чужими дзеркалами.
Народні прикмети цього дня теж мали своє значення. Якщо чути грім — літо буде теплим і врожайним. А якщо погода морозна, то протягом наступного тижня також очікується холод.