Під час масштабної атаки окуnантів Світлана, яка служить у 128 бригаді Сил територіальної оборони на Запорізькому напрямку, з підрозділом опинились на ротному опорному пункті без командира — тому жінка взяла командування на себе. Отримуючи вказівки від комбата по рації, вона координувала дії бійців на позиціях.
Спочатку Світлана відстрілювалась разом з побратимами. А коли стало зрозуміло, що позиції підрозділу оточені, бо група окуnантів зайшла у один з будинків з тилу і взяла під вогневий контроль шляхи відходу і доставки боєприпасів, медсестра взяла в руки одноразовий гранатомет.
«Я попросила хлопців триматися і ні в якому разі не покидати свої позиції, бо тоді точно не встоїмо. А потім взяла одноразовий гранатомет і пішла на зустріч російськім штурм0викам. Вони підібралися занадто близько — були всього через дві хати. Я обійшла їх, встала і зробила постріл у вікно будинку. Вся група окуnантів там і залишилась», — згадує Світлана.
Син Світлани загuнув у бою під Бахмутом. А вона вирішила, що її мета — рятувати життя побратимів, зазначили у Генштабі.
