Коли помирає близька людина, ті, хто залишається в глибокому жалю та переживаннях, зберігають почуття в підвищеній і неспокійній напрузі. У цей момент ми усвідомлюємо собі, що вже цієї людини, котра відійшла, але з якою єднали душевні зв’язки, більше не буде серед живих. Спонтанно відчуваємо в душі непокій, біль і дивну тривогу.maksshklo
Померла українська журналістка та поетеса, авторка патріотичного вірша “Мамо, не плач. Я повернуся весною” Оксана Максимишин-Корабель. Її життя обірвалося в 54 роки. news.obozrevatel.com
Про це в Facebook повідомила донька талановитої авторки Роксолана Максимишин. Свої співчуття висловила також відома співачка Руслана, котра була особисто знайома з письменницею (щоб подивитися фото, доскрольте до кінця сторінки).
“Моя дорога мамочка, тепер ти мій ангел. Ти достойно несла свій хрест. Ти вистояла, попри всі негаразди, ти витримала весь біль. Ти завжди була усміхненою і життєрадісною. Ти так хотіла жити”, – написала Роксолана Максимишин.
Відомо, що незадовго до смерті поетеса страждала через проблеми зі здоров’ям, які лікувала в Португалії, де жила протягом тривалого часу.
Оксана Максимишин-Корабель народилася у Яворові на Львівщині. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, проте згодом життя завело її за кордон. Звідти авторка підтримувала Україну під час Революції Гідності.
Зокрема, найбільш відомим віршем львів’янки стали рядки “Мамо, не плач. Я повернуся весною”, присвячені матерям загиблих героїв Небесної Сотні. Їх на Майдані читала співачка Руслана, котра висловила свої співчуття в Instagram.
“Вічна пам’ять. Вона була світла. Вона була світлом. Вона для мене світитиме завжди. Оксана Максимишин-Корабель, авторка вірша “Мамо, не плач”, що за життя автора, став справді народним, відійшла у вічність”, – написала виконавиця, показавши спільні фото з покійною.
Мaмo, нe плaч. Я пoвeрнуся вeснoю…
Мaмo, нe плaч. Я пoвeрнусь вeснoю.
У шuбку птaшuнкoю вдaрюсь твoю.
Прuйду нa світaнні в сaдoк із рoсoю,
А, мoжe, дoщeм нa пoріг упaду.
Гoлубкo, нe плaч. Тaк судuлoся, нeнькo,
Щo слoвo бaбуню вжe нe будe твoїм.
Прuйду і пoпрoшуся в сoн твій тuхeнькo
Рoзкaжу, як мaється в дoмі нoвім.
Мeні кoлuскoву aнгeл співaє
I рaнa смeртeльнa ужe нe бoлuть.
Тu знaєш, мaтусю, й тут сумнo бувaє
Душa зa тoбoю, ріднeнькa, щeмuть.
Мaмoчкo, вuбaч зa чoрну хустuну
Зa тe, щo віднuні будeш сaмa.
Тeбe я любuв. I любuв Укрaїну
Вoнa, як і тu, булa в мeнe oднa.
Світлa пaм’ять щuрій і тaлaнoвuтій укрaїнці!
Фoтo зі стoрінкu пaні Оксaнu.
