Українці, напевно, не один раз чули старовинне слово “бігме” або вираз “бігме, боже”.
А ще точно зустрічали у літературі “либонь”.
Однак, що саме означають ці слова, знає дуже мало людей.
Яке значення мають слова “бігме”, “либонь” і ще декілька старовинних розмовних, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на портал “Єдині“.
Бігме – вимовляється з наголосом на останню букву.
Цим словом запевняли когось у чомусь: синонім до “чесне слово”, “їй-богу”.
Наприклад: “То та наука дитину з’їсть, бігме!”, “Бо, бігме, більше вам зупи не принесу”, “То не моє, бігме, не моє!”
Варто зазначити, що сучасна українська письменниця Галина Пагутяк залюбки вживає це слово за будь-якої зручної нагоди. А ще це слово любила Леся Українка – не тільки у художніх творах, а й в особистому листуванні.
Богу дяка. Якщо “слава Богу” видається вам банальним, то можна використовувати цей вираз. Він теж дуже простий і швидко запам’ятовується, а значення має таке саме.
Либонь. Це слово відрізняється від багатьох інших тим, що воно нелогічно поводиться з комами. Здавалося б, воно означає непевність, сумнів: “Либонь співали й про Січ (як в “Енеїді” Котляревського), але коми при ньому немає.
Немає у тому випадку, коли “либонь” можна замінити не вставними словами “нібито”, “буцімто”, “кажуть, що”.
Якщо “либонь” ліпше замінити словами “можливо” або “гадаю, що”, то кома потрібна: “Либонь, уже десяте літо, як людям я дав “Кобзаря” (Тарас Шевченко).
А походить це слово від “либо”, що у давньокиївських та староукраїнських означало “або ні”.
Мовляв. Одне-однісіньке слово “мовляв” і всі розуміють, що мовець “за що купив, за те продає”.
Німці навіть трохи заздрять: не треба, мовляв, ціле речення перебудовувати, щоб чужу думку передати, достатньо “мовляв” додати.
На бога. Або як кажуть частіше “заради бога” – значення майже те саме. А ще це означає “будь ласка”, “прошу”, “благаю”, інколи – “о, Боже!”
НМХР – це вам не ІМХО! Це абревіатура, яка розшифровується як “На мій хлопський розум”.
