Коли я вперше прuйшла в гості до свекрів ще до шлюбу, то чоловік сказав, що нічого такого вони робити не будуть.

Життєві історії

Моєму чоловікові зараз 35 років, при зрості 180 см він важить 114 кг. До речі, я такого його і зустріла 5 років тому. Чесно кажучи, такі чоловіки ніколи мені не подобалися, але Антон зачарував мене. Та й заробляє непогано. Я знала наперед, що зможу з нього зробити красивого чоловіка: спорт і велике бажання нам допоможуть. Але все виявилося не так-то просто.

Коли я перший раз прийшла в дім до свого чоловіка, я відразу оцінила там обстановку: усі люблять дуже добре поїсти. У сестри рідної мого Антона, тоді ще – нареченого, був день народження. Як мені сказав чоловік: «Нічого особливого не буде – святкуємо тихо в сімейному колі і подружка сестри прийде».

Я прийшла до них в гості і здивувалася щиро: стіл накритий як на весілля для 100 гостей: холодець, піца, купа салатів з майонезом, смажена курка, сила-силенна випічки і солодощів. Я ще подумала: навіщо таке марнотратство, нас всього 6 чоловік, куди це потім викидати?

Я помилялася! Зі столу зміталося все, що стояло на ньому. Батьки чоловіка теж люди чималенькі. Вони і працюють з їжею: свекор начальником влаштувався на продовольчому складі, а свекруха кухарка в ресторані. Сестра чоловіка не те, щоб дуже велика, але стрункою її теж не назвати. Сидять всі, їдять навіть не розмовляючи, тільки ложки стукають. Самі їли добре і мене намагаються нагодувати: «Ти ж така струнка, аж світишся». А я не можу, мені недобре від вигляду всієї цієї їжі. Як так можна?

Ну і розмови у них відповідні – тільки про їжу. Коли ми з нареченим подали заяву до РАЦСу, у свекрухи тільки і настанов було: як на майбутнє годувати її синочка. Писала мені рецепти, пояснювала – як готувати усі страви, як він любить. Я кивала головою, брала ці листочки і викидала.

Ми все одно вже тоді жили разом, і я вже знала свій план: буду потроху відучувати його від такої їжі. У салати замість майонезу стала додавати сметану або оливкову олію, та й робила їх з овочів, а не як його мама – «Олів’є» через день. А та порції зменшила.

Коли ми одружилися, я все ж вмовила чоловіка їсти менше: мовляв, нам треба готуватися до народження дитини, потрібні здорові діти. Він мене послухався, я все ж старша за нього на два роки, авторитет. Слухався мене всього два місяці, поки я не дізналася, що чекаю дитину. Потім знову взявся за старе, особливо з вночі: лазив в темряві по холодильнику, поїдав запаси. Я його вмовляла – все без толку. На роботі купував в буфеті булочки і пиріжки і знову добре набрав. Я раділа, що тоді ми хоча б жили далеко від його батьків.

Але народилася дочка, нам треба було з’їжджати з орендованої квартири і брати кредит. І звичайно ж, за наполяганням всієї рідні чоловіка ми взяли квартиру в новобудові – в 10-ти хвилин ходьби від будинку свекрів. І почалося! Я саджу чоловіка годую гарно, він їсть салати, легкий суп-пюре, а потім біжить до матусі наминати то борщ, то пельмені, то холодець зі своє улюбленим «Олів’є». Свекруха над ним ледь не журиться: «Бідного мого синочка погано годують!».

Я Антону кажу: «Ось ми з тобою живемо в принципі непогано, а суперечки у нас тільки через твій апетит. Невже так важко змінити своє життя, не думати про жирне і солодке?». Обіцяє себе змінити, але я впевнена, що він потайки бігає до матусі: за місяць нічого не змінилося. Не знаю, вже наші справи на межі розлучення. Він став мене засмучувати, особливо коли я бачу, що він говорить неправду. Не знаю, як ми далі будемо жити, не подобається мені все це.

Оцените статью
Добавить комментарий