Сергій Риженко
Рідні душі в вічних обіймах…
Бачити і чути у смутку та щасті лише вдвох.
Війна тимчасово розлучила.
Ризикуючи життям та життям майбутніх дітей, Михайло йшов на танки.
Поранення хребта, руху в руках та ногах поки що немає.
В реанімації Мечникова розбитий весь уламками.
Приходячи і втрачаючи свідомість з одним ім’ям та посмішкою на вустах.
Для них життя та любов одне ціле.
Голова Дарини на грудях, слухає та розуміє серце коханого.
Лащачи волосся руками, любов свою міцно цілуючи, боячись навіть на мить відпустити.
У її обіймах непереборна жага завжди бути вдвох.
Їхній шлюб уже укладено на небесах.
Закоханим хочеться простого мирського людського щастя попри все.
P.S: Завтра просимо їх розписати та повінчати у Дніпрі, в Мечникова по-українськи, по-людськи…
