Таке відчуття, що сам Бог зводить нас із певними людьми, тому що в цю мить вони потрібні в нашому житті.
Ви згодні, що іноді важко пояснити, чому ви щось до когось відчуваєте? Чому з одними людьми щось «клацає», чому ви раптом відчуваєте якийсь зв’язок із незнайомцем? Таке відчуття, що сам Бог зводить нас із певними людьми, тому що в цю мить вони потрібні в нашому житті. Це люди, які навчать нас важливим урокам щодо життя і нас самих.
І є причина, чому нас вабить до певних людей. Озираючись назад, я розумію, що немає жодної людини, з якою я відчувала зв’язок, який би не навчив мене чогось, який би не зіграв у моєму житті важливу роль.
Іронія в тому, що більшість цих людей були тимчасовими, бо їхня мета була в тому, щоб показати мені інший шлях, а потім звільнити мене.
Іноді сцена вашого життя визначає, який тип людей ви притягуєте, і думаю, в цьому і є краса віри, коли Бог посилає вам саме того, хто потрібен вам у певний час. Він дає вам відповіді, які ви шукали, через цих людей. Він дає вам знання, зближуючи з людьми, які відкривають у вас краще.
Просто іноді ми намагаємося зробити цих тимчасових людей постійними, але це не їх роль. Вони не повинні залишатися у нашому житті назавжди. Бог визначив їх тимчасову роль. Бог визначив, щоб вони зробили нас кращими для тих людей, які повинні залишитися із нами назавжди.
Проблема в тому, що ми починаємо переживати, коли ці люди йдуть, тому що ми не вміємо відпускати. Ми не розуміємо, чому у нас забирають того, хто настільки прекрасний, того, хто зцілив нас. Але якщо подумати, що, якщо вони залишаться у вашому житті, краса цих людей розвіється, а їх любов помре, то ця історія буде вже не такою, що надихає, і вони стануть тягарем, який ми не повинні нести.
Щоб відпустити, потрібна віра. Віра в те, що цю історію краще залишити такою, якою вона є. Такою, якою вона і повинна бути. Що якщо переписати її, то все тільки зіпсується. Що якщо щось змінити, хеппі-енду не буде. Може, ці люди – ангели, послані вам, щоб дати якийсь урок, щоб зцілити вас, щоб зробити вас кращими, а коли прийде час, вони полетять назад. Вони повинні бути ще в чиємусь житті.
Може, ці люди якраз вчать вас відпускати, усвідомлювати, що якась частина вашого життя закінчена, і вірити, що наступна людина, яку ви зустрінете, буде саме тим, хто вам потрібен, навіть якщо ви поки цього не знаєте.
Тому що я знаю, що коли ми зустрінемо людину, яка повинна залишитися із нами назавжди, ми відразу це зрозуміємо, ми впізнаємо її серед натовпу, бо нарешті зрозуміємо різницю між тим, хто зачіпає нас за руку, і тим, хто зачіпає нас за душу.
Не бійтеся когось втратити. Ви не втратите того, хто потрібен вам по життю. Губляться ті, хто надісланий вам для досвіду. Залишаються ті, хто надісланий вам долею.
Цікаві думки? Погоджуєтесь з ними чи ні? Діліться думками та враженнями в коментарях.
