Дональд Трамп пригрозив Росії тарифами та санкціями, якщо Кремль до 8 серпня не припинить війну. Попри розмови з Путіним та нові мита з боку США, російські окупанти продовжують наступати на фронті та атакувати Україну БПЛА. Чого очікувати після дедлайна Трампа – в матеріалі РБК-Україна.
Головне:
- Як та коли відбувся розворот позиції Трампа щодо війни
- Який план дій Трамп обрав щодо Росії
- Чому зустріч Віткоффа та Путіна була під питанням і що було після цього в Москві
- Сценарії подальших подій
Сьогодні – дедлайн, який Трамп встановив для Путіна. Президент США пригрозив Росії жорсткими санкціями та тарифами, якщо Москва до 8 серпня не припинить війну проти України. Точний перелік обмежень, який може запровадити Білий дім, публічно не розкривався. Але з окремих заяв та конкретних кроків Трампа випливає, що йдеться насамперед про вторинні санкції проти країн-партнерів Росії – покупців її нафти.
Це вже не перший дедлайн Трампа для Москви – той, який він озвучив в середині липня, мав спливати приблизно 2-3 вересня. Проте вже через два тижні він скоротив цей термін до 8 серпня. Не чекаючи цієї дати, американський президент підвищив мита для Індії, обгрунтувавши це насамперед тим, що вона купує у країни-агресора багато нафти. І відправив свого спецпосланця Стіва Віткоффа на переговори до Путіна.
І хоча така покрокова стратегія Трампа з “приборкання” Москви поки не призвела до реального результату, обрана ним траєкторія дає обережні підстави вважати, що цього разу Білий дім налаштований рішуче. Принаймні – більш рішуче, ніж два місяці чи півроку тому.
“Я не хочу перебільшувати, але сьогодні ми точно ближче до миру, ніж були вчора, коли ми взагалі не були близькі до нього”, – сказав держсекретар Марко Рубіо після розмови Віткоффа та Путіна 6 серпня.
“Схоже, Росія тепер більше налаштована на припинення вогню. Тиск на них спрацьовує”, – пізніше того ж дня заявив Володимир Зеленський.
Економічне оточення
За останні кілька тижнів РБК-Україна неодноразово чуло в розмовах з політиками, посадовцями та дипломатами, що шанси на припинення вогню в цьому році зросли. Збоку такі очікування могли видаватися абсолютно безпідставними, адже Росія продовжує активно тиснути на фронті, вербувати солдат у свою армію, нарощувати виробництво ВПК та регулярно обстрілювати українські міста.
Кілька раундів перемовин у Стамбулі мали результати по гуманітарному треку – були проведені численні обміни військовополоненими. Однак щодо всього іншого росіяни просто не хотіли предметно домовлятись. Путін і його чиновники продовжували повторювати на публіку лише свої максималістські вимоги: вихід України з чотирьох областей, не кажучи вже про відмову від Криму, скорочення нашої армії, позаблоковий статус і таке інше.
Втім, як розповідають поінформовані джерела РБК-Україна, певний оптимізм щодо перемир’я пов’язаний зі зміною підходів Дональда Трампа щодо російсько-української війни. Перелом у позиції американського президента можна простежити приблизно від початку липня. У часі воно збіглось з кінцем 12-денної війни між Іраном та Ізраїлем, яку вдалось “погасити” після втручання Трампа.
Тоді, 3 липня, він провів телефонну розмову з Путіним, обговоривши тему війни в Україні. За результатами цього дзвінка Трамп сказав, що “незадоволений його позицією” щодо України та “не досяг із ним жодного прогресу”. Вже вночі після цієї розмови Москва атакувала Київ рекордною кількістю БПЛА та десятком ракет. Наступного дня президент США поговорив з Володимиром Зеленським. Українські джерела видання описували цю розмову “позитивною, як ніколи раніше”.
Зустріч Трампа та Зеленського під час саміту НАТО 25 червня (фото: Офіс президента України)
Після цього Трамп та його команда почали нарощувати гостроту риторики в бік Путіна та Москви. Стало з’являтись все більше заяв про передачу чи продаж зброї та ППО Україні. Далі Трамп вирішив влаштувати своєрідне “економічне оточення” Москви, тиснучи на її партнерів.
“Думаю, що встановлення Трампом спочатку 50-денного дедлайну, а потім – нового, який завершується сьогодні – взаємопов’язані речі. Вони мають, з одного боку, дати сигнал Путіну, що ми поступово підвищуємо температуру в твоєму казані, і як би ти цього не хотів, ми все одно будемо продовжувати її підвищувати, якщо ти не підеш назустріч”, – каже у розмові з РБК-Україна член комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський.
Першою під тарифну “пристрілку” потрапила Індія – другий за обсягом імпортер російської нафти після Китаю. Згідно з публічними оцінками, Індія закуповує близько 38% сирої нафти з РФ, на КНР припадає 47%. Доходи від продажу нафти наразі залишаються стовпом економіки Росії і основним джерелом наповнення її бюджету.
Спершу Трамп збільшив мита на всі товари з Індії до 25% – вони вступають в дію 7 серпня, додаткові 25 % мають запрацювати з 28 серпня. За даними Bloomberg, учора Індія тимчасово зупинила закупівлю нафти з РФ на тлі нових американських тарифів. Днями у Білому домі також попередили, що такі мита можуть торкнутись й інших країн, зокрема і КНР. Хоча загалом помітна обережність, з якою Трамп ставиться до Пекіну – господар Білого дому, як зазначають західні медіа, не залишає сподівань на укладення вигідної “невеликої угоди” з Китаєм, значення якої для нього виходить далеко за межі російсько-українського протистояння.
Співрозмовники РБК-Україна припускають, що у Москві до останнього не вірили в серйозність намірів Трампа щодо санкцій. Варто зазначити, що й сам американський лідер неодноразово давав приводи легковажити його заявами, регулярно розкидаючись то строками в “сто днів”, то “двома-трьома тижнями”. Тож очевидним і першочерговим завданням Віткоффа під час його візиту до Москви було саме донесення серйозності цих намірів до Путіна.
Перші зрушення?
Поінформовані джерела видання з української сторони розповідали, що станом на 5 серпня поїздка Віткоффа в Кремль залишалась під питанням, оскільки у Путіна не підтверджували їхню особисту зустріч. Деталі та зміст розмови, яка все ж відбулась наступного дня, не афішувалися. Сам Трамп охарактеризував її як “дуже продуктивну”, з досягненням “значного прогресу”, одночасно визнавши, що “не назвав би це проривом”.
Рубіо заявив, що з боку росіян нібито вперше прозвучали конкретні умови, за яких вони готові закінчувати війну. За його словами, територіальні питання стануть ключовими, і будуть необхідні поступки з обох сторін. Водночас помічник Путіна Ушаков заявив, що з боку американців начебто надійшла якась пропозиція, яку в Москві вважають прийнятною.
Достеменно невідомо, чи могли росіяни змалювати американцям якусь адекватну картину того, що може бути з окупованими українськими територіями. Так само як невідомо і те, чи щось “прийнятне” для Кремля буде таким же “прийнятним” і для України.
Раніше низка співрозмовників видання припускала, що ціллю, від якої Росія не може звернути, є вихід на кордони обох областей Донбасу. “Тут вже вони можуть сказати: ось, дві області, через які все колись і почалося, тепер наші, а частину Запоріжжя і Херсонщини будемо вважати “окупованими Україною” – звісно, “тимчасово”, – пояснював один із співрозмовників видання.
Зустріч Віткоффа з Путіним в Кремлі 6 серпня (фото: GettyImages)
Водночас інше поінформоване джерело РБК-Україна, обговорюючи російські ультиматуми, озвучені в Стамбулі, переконувало: вивід українських військ з чотирьох областей – це свідоме завищення вимог – стратегія “високого старту”, і в цьому питанні може бути простір для маневру.
Основним же публічним результатом зустрічі в Кремлі стало планування зустрічі між Трампом та Путіним – востаннє російський президент зустрічався з американським ще до широкомасштабного вторгнення, в 2021 році.
“Факт того, що зустріч між Трампом та Путіним відбудеться, на мій погляд, означає, що Путін йде на цю зустріч вимушено. Трамп, схоже, дуже сильно тисне на нього. І він розуміє, що викрутитись, не образивши Трампа, вже не можна”, – каже РБК-Україна політолог Аббас Галлямов.
На його думку, Путін готовий до закінчення війни, але виключно на своїх умовах, які він зможе представити як перемогу. І одночасно російський президент не хоче загострювати стосунки особисто з Трампом, вважає Галлямов. Тому якщо тиск на Путіна не буде посилюватись – він буде продовжувати воювати. І навпаки: якщо Кремль на практиці відчує суть погроз з боку США – ціна продовження війни виявиться надто високою, і Путін буде змушений зупинитись.
“Після зустрічі з Віткоффом вони справді постали перед дилемою і шукають якесь рішення. Насамперед щодо територіального питання – від яких територій вони можуть відмовитись, де поступитись. Російський радбез після цієї зустрічі засідав шість годин. Сьогодні (7 серпня, – ред.) – ще п’ять годин”, – каже одне з інформованих джерел видання.
Після зустрічі з Путіним Трамп хоче провести також і тристоронній саміт – за участю Зеленського. Ба більше, за даними кількох західних видань, американський президент нібито планує зустрітись з очільником Кремля лише за умови, якщо він також зустрінеться і з українським президентом. Поки на цю ідею Путін ніяк не відповів. Джерела РБК-Україна стверджують, що Україна також виступає за те, щоб до переговорного процесу була активно долучена і Європа. Однак ця пропозиція все ще дискутується.
“З огляду на те, що Трамп одночасно транслює позитивні сигнали про те, що були конструктивні переговори, але при цьому продовжує вводити санкції – підвищення мит проти Індії – конкретної домовленості, схоже, немає. І сам він не виключає жодного сценарію. Він просто намагається полегшити Путіну рух у правильному напрямку”, – розмірковує Галлямов.
Чого чекати далі?
В Кремлі вже заявили про погодження зустрічі з Трампом, тоді як цей факт досі не підтвердили в Білому домі. Тож сценаріїв подальшого розвитку подій може бути декілька – починаючи від ще різкіших кроків з боку Трампа і закінчуючи суттєвим проривом, що може призвести до припинення вогню і, можливо, згодом і до завершення війни загалом.
Перший сценарій, напевно, не зовсім бажаний, але цілком ймовірний: 8 серпня, у день дедлайну, Трамп не вводить жодних нових обмежень проти Росії та її партнерів. І вже на цьому етапі починається “розвилка” можливих наслідків. З одного боку, Путін може розцінити це як ослаблення зашморгу на своїй шиї, після чого він знову буде намагатися нав’язати Білому дому гру за власними правилами – обіцянки без конкретики, якісь незначні поступки і відмова від зустрічі з Зеленським.
Відтак, зустріч Путіна та Трампа може відбутись, але не призвести до зрушень. Російські війська ще щонайменше у вересні-жовтні продовжуватимуть наступальну кампанію зі штурмами не лише на Донеччині, а й з активізацією на Запорізькому напрямку.
З іншого боку, вже введених заходів і демонстрації серйозності намірів з боку США може бути достатньо для того, щоби Путін став більш поступливим та налаштованим на предметні переговори. Вчора сам Трамп заявив, що введення нових антиросійських санкцій 8 серпня “буде залежати від керівництва Росії”.
Схоже, що Трамп все ще очікує якихось зрушень з боку Путіна (фото: GettyImages)
Інший – цілком протилежний – варіант перебігу подій полягає у тому, що в день оголошеного дедлайну президент США вводить максимальний пакет санкцій та мит, які він може запровадити своїм указом, без участі Конгресу. І далі за цього сценарію виникає роздоріжжя, пов’язане з реакцією Кремля – чи підштовхне це Путіна оперативно “згортати” бойові дії, чи, навпаки, зажене в кут, з якого він почне ще дужче “показувати зуби”.
“Трамп, звісно, зацікавлений у тому, щоби прискорити процес припинення бойових дій, хоч би у форматі перемир’я, припинення вогню. І для цього йому потрібно посилювати тиск на Путіна. Але водночас він, на мою думку, все-таки не зацікавлений у тому, щоби передавити Путіна. Тому він буде посилювати тиск поступово, створюючи довкола Путіна напругу з усіх боків, але при цьому не перегинаючи – щоби той не мав відчуття, що його зовсім загнали в кут як щура. А Путін не може не розуміти, що якщо економіка завалиться – у якийсь момент і вся його система завалиться”, – припускає Галлямов.
Третій – середній – сценарій зводиться до того, що 8 серпня Трамп запровадить ще якусь частину обмежень як черговий знак Москві, що він готовий йти далі, але як далеко – залежить від самої ж Москви. Після цього Путін дає згоду на зустріч з Зеленським, яка відбувається невдовзі після чи до зустрічі з Трампом.
“Думаю, що сьогодні Трамп застосує якийсь проміжний варіант санкцій – навряд чи він введе весь пакет обіцяних заходів. Можливо, вони будуть болючі, але не всі. Якщо спробувати спрогнозувати, то, на мою думку, протягом 7-10 днів, умовно кажучи – до 15-20 серпня, відбудеться зустріч Трампа з Путіним. А після цього, за моїм особистим прогнозом, 15-25 серпня може відбутися зустріч трьох президентів”, – припускає Веніславський.
Точкою розгалуження в цьому сценарії є те, до яких результатів призведе тристоронній саміт на рівні лідерів. З одного боку, Путін може спробувати “продавати” Трампу як компроміс свою згоду на так зване “повітряне перемир’я” – припинення обстрілів українських населених пунктів за лінією фронту. Хоча навряд чи така поступка буде сприйнята як суттєвий прорив з боку США.
“Трамп постійно каже, що люди мають перестати вмирати. Він не раз заявляв, скільки гине українських і російських військових. Один з основних меседжів у риториці Трампа – люди мають перестати вбивати людей. Тому лише повітряного перемир’я для Трампа буде недостатньо. Наскільки я розумію його логіку, від такої зустрічі він очікує проголошення про припинення бойових дій. А далі це перейде в якусь площину врегулювання і підготовки певної угоди вже про припинення війни на рівні міжнародних документів”, – прогнозує Веніславський.
Всі ці сценарії об’єднує одне – дуже хиткі та мінливі фактори. Як вчинить Трамп? Чи буде він йти до кінця, не реагуючи на хибні та пусті обіцянки Москви? Як відповість Путін? Чи погодиться він на зустріч з Зеленським? Чи до кінця усвідомлює очільник Кремля реальні перспективи його економіки або ж вони затьмарені його імперськими мріями? На які компроміси готовий Кремль? Що про них думають Україна та українці? Як відреагують на все Індія та Китай?
І список цих змінних можна продовжувати дуже довго. Попри високий рівень невизначеності, нинішня стратегія Трампа явно змінює динаміку конфлікту. Вперше за довгий час у Москви з’явився потужний зовнішній стимул шукати вихід з війни. І якщо ми справді вийшли на шлях її припинення – не слід очікувати, що її фінішна точка буде дуже близько.
