Життєві історії

Я живу з чоловіком у невеличкому містечку за містом. Маємо одного сина, але той уже дорослий. Він кілька років тому зі своєю сім’єю виїхав до міста.

Моя невістка категорично проти, аби я приїздила в гості. А все через те, що я не давала їм гроші на квартиру! Я не живу багато, працюю медсестрою та паралельно

Хлопцеві, наречена подарувала цуценя німецької вівчарки, а через чотири роки собака врятувала їхню родину від непоправного. Хлопцеві, наречена подарувала

У п’ятницю, мені дзвонить чоловік і каже, що у них сьогодні корпоратив на роботі. Ставить перед фактом. Отже наші відносини зараз переживають не найкращі

Панянка запитує: — Скільки хочете за відро полуниці? Бабуся продавець відповідає:- 120 грн, прошу пані. — Я беру за 100 гривень або я йду, — впевнено стверджує панянка.

Найскладніше в розлученні навіть не самий процес і не той факт, що дві людини  розійшлися. Найбільше мороки приносить розподіл майна, особливо, якщо житло

– … Я спочатку кур’єром піти хотіла, але туди не влаштуєшся зараз – студентів повно, канікули же. Звичайно, молодих беруть куди охочіше, ніж пенсіонерів.

Зовсім скоро у свекрухи 65 років. Ми з чоловіком розраховували подарувати щось цінне та якісне, бо наші зарплати це дозволяють. Я спочатку думала купити

20 років тому я поїхала до Італії в пошуках кращого життя для себе та своїх донечок. Чоловік на той час вже рік, як жив за кордоном. Якби не важка і невтомна

Ми з дружиною дуже рано створили нашу сім’ю. Нам тоді ледве по 18 стукнуло, дізнались, що станемо батьками. От і розписатись довелося. Жили у квартирі