Життєві історії

Історія жінки з дитиною, яка вижила на лівому березі. Сльози на очах від цього тексту. Поділилась жінка, яка стала очевидицею тих подій: “Наш будинок знаходився

Щоранку я прокидаюся, готую сніданок і відводжу сина у садочок. Опісля збираюся і йду на роботу. Сьогодні все було так само, майже без жодних змін.

Я досі дивуюся з деяких біженок. Приїхали у Німеччину, харчуються у безкоштовних їдальнях, одягаються у ношений одяг та ще й живуть на соціальні виплати.

Сьогодні зранку я побачила сцену, яка мене просто вразила. Якщо чесно, навіть не знаю, як на оце все реагувати. Автобус, час пік, людей багато їде.

Мені було 10, коли тато пішов з родини. Мама тоді впала у велику депресію, дуже схудла, постійно плакала та майже нічого не їла. Як виявилося, мій тато

Заміж на старості років, навіщо? Проміняла онуків на нового чоловіка Знаєте, хочу з вами поділитися з моїми думками. Ось, хоч убийте, не можу я зрозуміти

Зміни починаються з тебе! Я живу з чоловіком уже декілька років за кордоном. Приїхала в гості до мами з дітьми, щоб не забували бабусю. Вставши зранку

Днями перевіряла нашу з чоловіком “заначку”. Ми відкладаємо гроші на ремонт у кухні та ванні. Дивлюся – а там нема 10 тисяч гривень! – А то цей, Ліда дзвонила.

Ми з Пашею та Мариною товаришуємо вже років 10 точно. Так ходили завжди 4 – і я Коля, Паша і Маринка. Разом навчалися в університеті, готувалися до сесії

Ми вже доїжджали до Львова, як перед нами постав дідусь поряд зі старим жигулем на обочині. Чоловік активно подавав знак зупитинися. Звичайно ж ми не змогли проїхати повз.