Життєві історії

Мені здавалося, що жінка Христина доволі адекватна та розумна. Однак, після такої витівки єдине, що я хочу – відвести її в психіатричну лікарню.

Туреччина. Сніданок. Столи на 6 людей. Майже все зайнято, бачу вільний столик. Здається вільно. Сів. За кілька хвилин прилітає бабуля з онуком років 13-14.

Я розлучилася зі своїм колишнім чоловіком ще 15 років тому. Як то кажуть – не зійшлися характерами, не пройшли перевірку на міцну родину.

Мені страшно від того, що мене дратує власна дочка та зять. Нещодавно, вони взяли відпустку й вирішили приїхати до мене у село на цілий місяць.

Все своє життя я живу в маленькому будиночку на краю села. Тут я виросла, у цей будинок я привела свого майбутнього чоловіка, щоб познайомити зі своїми

Коли ми з Павлом одружувались, то не мали свого житла. Ми обоє виросли в місті. У наших батьків невеликі квартири. Мої батьки живуть у двокімнатній квартирі.

Свого єдиного синочка я ставила на ноги сама. Мій чоловік виявився зовсім неготовим до сімейного життя. Спершу все було добре, але як тільки народився

Коли наш син повідомив про своє одруження – проти була уся родина. Скільки б я не сварилася, скільки б умов не ставила – він мене не слухав й робив по-своєму.

Мабуть, багато молодих сімей стикалися з питанням, як потрібно звертатися до батьків свого партнера після весілля? Інколи свекруха називає невістку “донькою”

Колись ще моя покійна бабуся казала, що жіночої дружби не існує. Мовляв, рано чи пізно я дізнаюся про зраду. Я їй не вірила, думала, що то просто якісь