Життєві історії

Вона, як й усі матусі, чекала своє кохане немовлятко після пологів. Ніхто ж не заходив у її палату, а малюка принесли лише через 2 години.

Єва і досі не може забути той далекий день свого дитинства, коли їх розлучили з рідним братом Остапом. Проживали вони тоді у польському селі Свібодіци.

Мені лише 38 років, а я батько-одинак ​​вже вдруге. З першою дружиною познайомилися ще в університеті, довго зустрічалися, жили разом в студентському гуртожитку

Сиджу біля мами в лікарні. Поруч лежить бабуся, років під 90. Приходить до неї дід, ледве волочачи ноги, такий же сухенький, як і вона. Дістає з пошарпаної

Після заміжжя все у житті Світлани стрімко покотилося вниз: Мишко народився таким кволим, що жінка місяцями лежала з ним у лікарні. То довелося зі стаціонару

«Піду я, діти, в свою хату, не буду вас обтяжувати. Додому хочу. Я ще ходжу, раду собі помаленьку даю» – сказала якось Параска. Впевнена була, що діти

Лежачи на ліжку, вдаючи, що дрімаю, я почув розмову сина з дружиною. — Потерпи ще трохи, люба, — казав мій син, — йому лишилося зовсім небагато. Що там?

Якщо чужа дитина плаче від того, що їй погано, то більшість з нас захоче заспокоїти її. Адже малюкові зараз так потрібна підтримка дорослої людини.

Я подаю на розлучення, – сказала, як прибила, Галя Степанові. – З дівчатками переїду до матері вже завтра, не буду чекати до суду… Не питай нічого, просто

«Дорогі мешканці будинку! Вчора, о дев’ятій годині ранку, біля під’їзду я загубила 200 гривень. Якщо хтось підібрав, занесіть їх, будь ласка, в десяту