Життєві історії

Це вже був практично вечір, я так засумувала за коханим, що зайшла до нього в кабінет й вирішила почекати там. Спостерігала, як він підписував якісь документи

Ця історія сталася в звичайній школі, в класі, де зібралися учні з багатих і не дуже забезпечених сімей. Конфлікт через шкільні парти став уроком для людей

Сталось так, що моїх батьків забрала хвороба, коли мені було 17 років. Тоді я вже зустрічалась з Олексієм, то була єдина по-справжньому близька для мене людина.

За правилами, перед вечірньою напередодні свята або недільного дня будь-яка робота припиняється. Краще, якщо це можливо, попрацювати довше в попередній

Знаєте те відчуття, коли тобі скоро 56, а ти втратила чоловіка та дітей? Ну добре, це трохи завелике перебільшення, діти мої просто живуть окремо.

Я єдина дитина у родині. Мої батьки рано розлучилися і свого тата я майже не пам’ятала. Дитинство у мене було дуже важким – одяг з секонду, зламані іграшки

Я відпрацювала крайню зміну у лікарні. Пішла у бухгалтерію розібратись зі зарплатою, чомусь на карточку не приходили гроші. Дорогою зустріла завідувачку

У мене давно вже якийсь сум та неспокій на душі. Розповім вам коротенько свою непросту історію, можливо і мені трохи стане легше після цього, адже важко

29 серпня мені виповнилось 60 років. Святкування відбулось у мене на дачі, бо люблю там бути. Однак у той день відчувалась шалена напруга і все це через мою невістку.

Валерія і Олександр одружені майже 30 років, у них двоє дорослих дітей: син і дочка. Син уже одружився і живе окремо, а двадцятирічна дочка поки ще живе з ними.