Життєві історії

Сталось так, що моїх батьків забрала хвороба, коли мені було 17 років. Тоді я вже зустрічалась з Олексієм, то була єдина по-справжньому близька для мене людина.

За правилами, перед вечірньою напередодні свята або недільного дня будь-яка робота припиняється. Краще, якщо це можливо, попрацювати довше в попередній

Знаєте те відчуття, коли тобі скоро 56, а ти втратила чоловіка та дітей? Ну добре, це трохи завелике перебільшення, діти мої просто живуть окремо.

Я єдина дитина у родині. Мої батьки рано розлучилися і свого тата я майже не пам’ятала. Дитинство у мене було дуже важким – одяг з секонду, зламані іграшки

Я відпрацювала крайню зміну у лікарні. Пішла у бухгалтерію розібратись зі зарплатою, чомусь на карточку не приходили гроші. Дорогою зустріла завідувачку

У мене давно вже якийсь сум та неспокій на душі. Розповім вам коротенько свою непросту історію, можливо і мені трохи стане легше після цього, адже важко

29 серпня мені виповнилось 60 років. Святкування відбулось у мене на дачі, бо люблю там бути. Однак у той день відчувалась шалена напруга і все це через мою невістку.

Валерія і Олександр одружені майже 30 років, у них двоє дорослих дітей: син і дочка. Син уже одружився і живе окремо, а двадцятирічна дочка поки ще живе з ними.

Я сама росла в неповній сім’ї. Свого батька я ніколи не знала, моя мама казала, що його не стало, коли я народилася. Я неодноразово просила маму, щоб вона

– Колись він повернеться до тебе, – сказала стара циганка заплаканій Ярині в той день, коли на Володиному подвір’ї грали весільні музики.