Сьогодні, 13 березня, на Буковині провели в останню путь 33-річного Героя Василя Васильовича Мойсеєнка.
Про це повідомляють “Хотинські вісті”. politeka.net
Серце мужнього захисника перестало битися 7 березня в районі однієї з найважчих точок на східному фронті – поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області.
“Скоро буду”, – таке коротке останнє повідомлення отримала від сина матір Тетяна Дмитрівна. Жінка тремтливими руками шукає в телефоні переписку, ту єдину ниточку, що з’єднувала її з кровинкою.
“За тиждень після того, як його мобілізували, мені наснився сон, ніби він повернувся ще з одним товаришем, у військовій формі, але не промовив ні слова. З того дня місця собі не знаходила, серцем відчувала біду. Востаннє Вася був на зв’язку 1 березня, а коли 7-го з’явився у мережі, зажевріла надія, що живий, здоровий. Однак подзвонили з військкомату і повідомили найстрашніше… А він завжди повторював мені, що все буде добре. Та вже не буде ніколи!”, – розповідає вона.
Василь у 2015-му воював з російськими агресорами на сході країни, півтора року був водієм-електриком, гранатометником у Мар’їнці Донецької області, у бою отримав контузію та осколкові поранення в голову.
Після АТО чоловік важко повертався до звичної буденності, побачене на війні жахіття глибоко засіло у свідомості молодого чоловіка.
Коли 13 лютого отримав повістку, не шукав відмовок і причин не піти на фронт. Тиждень пробув у Слов’янську, а через два опинився у самому пеклі війни – під Бахмутом. Під час мінометного обстрілу, завданого російськими окупантами, Василь отримав смертельне поранення.
Без батька зосталися п’ятеро діточок. Троє старших, які називали його татом, а не вітчимом, і його рідні ще зовсім крихітки 5-річний Сашко і півторарічна Настуся.
