Одразу після Великодня українці святкують Поливаний понеділок — день веселощів, водяних боїв і народних традицій. Саме цього дня хлопці бігають вулицями з відрами, пляшками, а інколи й з каструлями води, шукаючи, кого б облити. Біля фонтанів, річок та озер справжні водяні баталії починаються від самого ранку.
2026 року українці святкують Великдень 12 квітня, отже Поливаний понеділок припадає на 13 квітня.
З давніх часів люди вірили, що вода цього дня має магічну силу: вона лікує, приносить щастя та очищає тіло й душу. Тож обливання водою було не просто розвагою, а своєрідним ритуалом позбавлення від усього поганого. Цікаво, що подібні традиції існують не лише в Україні — у Чехії, Угорщині, Польщі та Словаччині теж святкують водяні ігри після Великодня.
У слов’янські часи кожен день після Великодня мав свою назву й особливий зміст: були й Поливаний понеділок, й Купалища, й Хороводниця. Кожен день дарував настрій і символіку. Історія Поливаного понеділка сягає ще часів Київської Русі, тоді святкування тривало три дні, а обливали не тільки людей, а й речі — для «святого» ефекту. З приходом християнства традиції дещо змінилися, але основний ритуал залишився: обливання водою часто натякало на симпатію, особливо коли хлопець обливав дівчину.
Про святкування писав навіть француз Гійом Левассер де Боплан: на Київщині у великодній понеділок чоловіки обливали жінок, а у вівторок відбувалося навпаки. Раніше хлопці з відрами рано-вранці навідувалися до хат дівчат, а ті у відповідь дарували писанки — знак подяки і, можливо, перший натяк на майбутнє кохання. У Сколівському районі дівчата могли «відкупитись» писанкою, щоб уникнути обливання, а на Гуцульщині хлопці шукали заховані яйця — хто знайде, того обливали водою.
Ще одна давня традиція — ходити в гості: до родичів, кумів, друзів, пригощати пасками та крашанками. Діти завжди були особливо активними гостями з власними подарунками. Весняне обливання від язичницьких часів мало глибокий релігійний зміст: воно символізувало очищення, сприяло гарному врожаю, викликало дощ, а інколи навіть лікувало хвороби.
Обливали не лише людей — воду використовували для худоби, птахів, коней та вуликів, щоб рік був вдалим. Хворих обливали особливою водою, а тих, на кого, на думку людей, навели вроки — теж обливали «для перестраху». Вважали, що навіть облиті могили самогубців можуть «закликати» дощ.
Правила святкування прості: не сумувати, не сваритися, не сидіти вдома, а святкувати разом. Не залишайтеся сухими — інакше день вважається марним. Хатні справи краще відкласти, алкоголь — під забороною, хоча іноді цей пункт обходять.
У різних регіонах святкування має свої особливості. У Львові, наприклад, у Шевченківському гаю влаштовують справжнє свято з гаївками, веснянками та танцями. В Ужгороді обливання триває кілька днів: спочатку хлопці обливають дівчат, потім навпаки, а потім — як піде. На Поліссі хрещені відвідують похресників із гостинцями, а в інших регіонах діти несуть паски до хрещених.
Поливаний понеділок — це не просто традиція, це день радості, веселощів і відчуття спільності, що об’єднує покоління українців уже століттями.