Юлія Тимошенко та її прибічники публічно проводять паралелі між нинішнім розслідуванням НАБУ та подіями періоду президентства Віктора Януковича. Йдеться про її арешт у минулі роки, який вона та її команда тоді називали прикладом політичного тиску.
Теперішню справу проти Тимошенко її прихильники також подають як продовження політичних переслідувань, пов’язуючи дії антикорупційних органів із можливими виборчими процесами та внутрішньою боротьбою за вплив у парламенті.
Позиція Зеленського: зв’язку з виборами немає
Президент Володимир Зеленський прокоментував ці заяви під час онлайнового спілкування з журналістами. За його словами, він не бачить підстав для порівняння нинішньої ситуації з подіями часів Януковича та не вважає розслідування НАБУ елементом політичного тиску.
Глава держави прямо заявив, що не пов’язує цю справу з можливими виборами в Україні й закликав не шукати там політичний підтекст.
«Я б не порівнював із Януковичем»
Зеленський іронічно відреагував на спроби провести історичні аналогії, наголосивши, що обставини суттєво різняться.
«Принаймні, я не пам’ятаю, що був пакетик з Новою поштою. А якщо серйозно, то я не бачу, як це пов’язане з виборами в Україні, якщо чесно», – зазначив президент.
Ці слова стали прямою відповіддю на спроби представити справу Тимошенко як повторення сценаріїв минулої влади.
Про вплив на монобільшість
Окремо Зеленський звернув увагу на інший аспект справи, який, за його словами, випливає з матеріалів слідства та оприлюднених відео.
«Те, що було напевне таке бажання, з того що я побачив з відео, із деталей слідства, було бажання, напевне, все-таки щось зробити з монобільшістю. Це не перший раз, я це вже говорив, напевне, і не останній. Всі хочуть якимось чином впливати на монобільшість», – пояснив глава держави.
Президент фактично визнав, що спроби тиску або впливу на парламентську більшість є системним явищем в українській політиці.
Політичний підтекст чи правова історія
Заява Зеленського демонструє чітку позицію Банкової: справа Тимошенко розглядається у правовій площині, без прив’язки до виборів або політичних кампаній. Водночас сам президент визнає, що боротьба за вплив у парламенті триває постійно й охочих втрутитися в роботу монобільшості завжди вистачає.
Цей кейс, схоже, стане ще одним тестом для української політики — між емоційними звинуваченнями та сухою оцінкою фактів слідства.
