Через дії Путіна і Трампа низка країн у світі збільшують увагу до ядерної зброї як однієї з гарантій безпеки. Чому це важливо в контексті України, як Європа планує використовувати власну ядерну зброю та де у світі можуть з’явитися нові ядерні арсенали – читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Зміст
- Чому ядерна зброя знову важлива
- Ядерна парасолька Європи – як замінити США
- Ядерний порядок денний для Європи
- Ядерний Близький Схід та прецедент Ірану
- Український контекст
“Було б чудово, якби всі позбулися своєї ядерної зброї”, – це, як не дивно, слова президента країни, яка має один із найбільших ядерних арсеналів у світі. Президент США Дональд Трамп висловив таку думку 6 березня під час спілкування із журналістами. Однак поки що його дії мають зворотній ефект.
Все більше партнерів США розглядають опцію отримати свою бомбу, розуміючи, що в часи Трампа про жодні союзницькі зобов’язання з боку США не можна говорити з певністю. Трамп неодноразово заявляв, що не збирається захищати тих членів НАТО, які витрачають на оборону менше 2% від ВВП.
Це відбувається в умовах, коли відкрита збройна агресія проти інших країн знову стала можливою. Старий світовий порядок остаточно поховали Путін – напавши на Україну, та Трамп – йдучи на переговори з Путіним, замість того, щоб намагатись притягнути агресора до відповідальності. До того ж заяви Трампа про плани захопити Гренландію і Панамський канал відрізняються від путінських лише тим, що поки не реалізовані.
Чому ядерна зброя знову важлива
Надійних засобів стримування від зовнішнього нападу є декілька: розвинути власний оборонний потенціал, перетворити свою країну на критично важливу для світової економіки (цим шляхом пішов Тайвань), або ж згадати про релікт часів Холодної війни – ядерну зброю. Останнім шляхом давно пішли Північна Корея, Іран, Ізраїль, Індія та Пакистан. Але з поверненням Трампа в білий дім коло потенційних власників ядерної зброї зростає.
“Це значний ризик, хоча його важко точно оцінити. У найгіршому випадку кілька країн, розташованих поблизу Китаю, Росії та, можливо, Ірану, можуть прагнути отримати ядерну зброю, якщо дійдуть висновку, що більше не можуть покладатися на Сполучені Штати для забезпечення своєї безпеки, – сказав РБК-Україна Джон Кейвс, старший науковий співробітник “Вісконсинського проекту з контролю над ядерним озброєнням” – організації, що базується у Вашингтоні та займається моніторингом ядерних програм у світі.
За словами Кейвса, багато таких країн мають передовий технологічний і промисловий потенціал і досвід цивільних ядерних програм.
“Але існують також протилежні фактори, такі як тривале дотримання норм нерозповсюдження та ризик превентивної атаки або санкцій, які можуть відвернути деякі уряди від рішення придбати ядерну зброю”, – зазначив він.
Це має прямі, але різні наслідки для національної безпеки України. Щодо ядерної зброї зараз існують дві тенденції. Їх добре видно на прикладах Європи та Близького Сходу.
Ядерна парасолька Європи – як замінити США
Вранці 25 березня десятки військових літаків здійнялися в небо над Францією, облетіли всю територію країни та відпрацювали пуски ракет ASMP-A, що несуть ядерні боєголовки. Французькі носії ядерної зброї Rafale B, винищувачі прикриття Rafale та Mirage, повітряні танкери A330 MRTT в рамках військових навчань “Poker-2025-1” тренувалися проривати протиповітряну оборону та завдавати удару по ймовірному супротивнику.
Хоча такі навчання відбуваються регулярно, чотири рази на рік, цього разу у них була своя особливість. Вони проходили не вночі, а вдень. Ця новація є показовою на тлі заяв французького керівництва щодо розширення своєї “ядерної парасольки” на інші країни Європи.
“Я вирішив почати стратегічні обговорення щодо захисту всього континенту нашою ядерною зброєю”, – заявив президент Франції Емманюель Макрон 5 березня під час звернення до французів. Згодом в МЗС країни уточнили, що ядерна зброя покликана захищати “життєво важливі інтереси французької нації”, що також має європейський вимір. Водночас французька ядерна зброя може використовуватися лише для стримування.
Багатоцільовий винищувач Rafale (фото: Getty Images)
Поки що у Європі залишається ядерна зброя США. Як повідомляє The New York Times, адміністрація Трампа приватно запевнила союзників, що збереже “ядерну парасольку”. Втім, дії Трампа показують, що він може змінити свою позицію дуже швидко. Тож ідею щодо спільного використання ядерної зброї Франції вже підтримав майбутній канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. За даними Politico, до обговорення ініціативи готові також Данія та Польща.
Проте для того, щоб будь-яке ядерне стримування функціонувало, потрібно декілька компонентів. Зокрема, запевнити Росію, що Франція і Європа дійсно готові до застосування ядерної зброї, сказала РБК-Україна Поліна Сіновець, керівниця Центру з питань нерозповсюдження ядерної зброї при Одеському національному університеті.
“В Росії вже склалося загальне враження, що французи лише балакають, загалом європейці безхребетні, нічого не можуть, вони лише на Америку покладаються. Це не зовсім так, але мені здається, що аби подолати цей наратив, Франції треба буде попрацювати”, – сказала Сіновець. За її словами, союзники Франції також мають вірити в те, що Париж готовий їх захистити, а також у те, що це розуміє Росія.
Тож у цій сфері потрібні системні дії щодо заміни американської ядерної зброї на французьку та британську, сказав РБК-Україна експерт Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак.
“Це ж не просто сказати, що на аеродром прилетів літак. Цей літак має стояти у захищеному ангарі, під ним мають бути створені склади ядерних боєприпасів, вони мають перекидатись з бази на базу, щоб ворог не знав, де вони знаходяться”, – зазначив Олексій Їжак.
Хороші новини в тому, що винаходити нові механізми тут не потрібно – можна просто відкоригувати вже діючі.
Ядерний порядок денний для Європи
Наразі США розміщують свою ядерну зброю в кількох країнах Європи, що є членами НАТО. Це Італія, Німеччина, Бельгія, Нідерланди, а також Туреччина. Це відбувається в рамках програми Nuclear Sharing (ядерного обміну), яка по-суті, є системою двосторонніх домовленостей.
Ядерна зброя перебуває під контролем США, але може бути використана спільно з союзниками в разі необхідності. Точно невідомо, скільки розміщено американських боєголовок і в якому вони стані, але за оцінками Федерації американських вчених (FAS), це орієнтовно 100 бомб типу B61-12.
Аби відпрацювати їх використання, щороку восени НАТО проводять ядерні військові навчання “Steadfast Noon” (Стійкий полудень). Під час них відпрацьовуються сценарії, що включають використання тактичної ядерної зброї, але не передбачають її реального застосування. Це симуляція для відпрацювання процедур і комунікації.
Основна мета навчань – перевірити координацію між союзниками, забезпечити готовність ядерних сил НАТО та продемонструвати здатність альянсу захищати своїх членів. При цьому, до маневрів залучаються не лише ті країни, на території яких є ядерна зброя США. Приміром, у 2024 році до навчань залучили понад 60 літаків із 13 країн НАТО і в них брали участь близько двох тисяч військовослужбовців.
Еммануель Макрон на церемонії відкриття нового французького атомного підводного човна “Suffren”, 2019 рік (фото: офіційний Instagram Макрона)
На практиці заміна американської ядерної зброї на іншу складається з кількох елементів. Перший – укласти нові двосторонні угоди.
“Також потрібно вирішити питання процедури, щоб замість цієї ядерної зброї та інфраструктури, яка зараз зайнята американцями – F-16, F-18 і F-35 з бомбами Б-61, щоб це замістити, наприклад, на Rafale з ракетами ASMP-A”, – зазначив Олексій Їжак.
Найпростіше все це здійснити саме на базі французьких сил. Щодо залучення іншої ядерної країни, Великої Британії, існує низка проблем. Країна не є членом Євросоюзу і має більш тісні зв’язки зі США. Крім того, ядерні сили королівства залежать від Америки. Близько 260 ядерних боєголовок розміщені лише на підводних човнах із балістичними ракетами Trident II D5, які обслуговуються Штатами.
У Франції, за словами Їжака, достатньо власних ядерних боєголовок. А за оцінками Сіновець, збільшення їх кількості таки необхідне, адже в нових умовах вони мають захищати куди більшу територію. Як повідомляє Defence Express, 240 бойових зарядів TN75 потужністю у 110 кт та нових TNO потужністю 100 кт. Вони встановлені у балістичні ракети M51 на чотирьох атомних підводних човни класу Le Triomphant. Також є 54 боєголовки TNA потужністю 100-300 кт, встановлені у надзвукові ракети ASMP-A, які несуть літаки Rafale.
Однак, проблема в тому, що Франція та Велика Британія мають недостатньо боєголовок малої потужності. “Бомби, які є у американців, мають змінну потужність від кількох кілотонн до п’ятдесяти кілотонн. І Росія завжди знає, що ця зброя може бути застосована будь-коли на полі бою, – сказав виданню Їжак, – а у французів і британців зараз немає такої низької потужності, у них вона починаються від ста кілотонн. Знизити потужність можна достатньо швидко, але це ще треба зробити”.
За оцінками Олексія Їжака, всі ці зміни можна втілити в життя у достатньо короткі терміни. Для зміни процедур може знадобитися рік. Але їх потім потрібно відпрацювати на навчаннях. Зменшення потужності боєголовок можливе у співставні терміни. Водночас експерт не виключає, що певні кроки у цій сфері почалися значно раніше за заяву Макрона, тож і результати можуть бути швидше.
Ядерний Близький Схід та прецедент Ірану
Якщо у Європі йдеться про конструктив та потенційне стримування агресора, то на Близькому Сході ядерна зброя може стати чинником, який навпаки додасть хаосу. Головною проблемою у цьому контексті є Іран та його ядерна програма.
Країна поки що не має ядерної зброї, однак доволі близька до цього. Як писало РБК-Україна, послаблення іранської мережі стримування/нападу на Близькому Сході спонукало радикально налаштовану частину еліти в Ірані до створення ядерної зброї як єдино можливого засобу захисту від нападу ззовні.
Наразі немає даних, що остаточне рішення ухвалено. Однак МАГАТЕ у лютневому звіті повідомило, що запаси збагаченого урану в Ірані значно зросли. “Іран є єдиною державою без ядерної зброї, яка збагачується до такого рівня, що викликає у мене серйозне занепокоєння”, – заявив генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі 26 лютого.
Протягом останніх років низка країн Близького Сходу – Саудівська Аравія, Єгипет, Туреччина – на рівні “зливів” у медіа або через публікації в провідних аналітичних центрах припускали, що за певних умов можуть почати розробку ядерної зброї. Сюди також слід додати країни з-поза регіону – Південну Корею і навіть Японію. Наразі це може принести їм більше клопоту, ніж користі. Ядерна зброя, крім переваг, означає і великі витрати, економічний тиск і можливі санкції з боку США, залежність від іноземних технологій.
Але ядерний Іран може запустити ланцюгову реакцію, після якої в інших країн не буде особливого вибору – або самим ставати ядерними, або наразитися на загрозу з Ірану, який під власною ядерною парасолькою відчуватиме безкарність та, ймовірно, стане агресивнішим. Зрештою, Ірану подала приклад Росія, яка час від часу погрожує ядерною зброєю.
Публічна демонстрація ракетоносія Simorgh в Тегерані (фото: Getty Images
З огляду на все це, Трамп поновив тиск на Тегеран, аби той відмовився від ідеї розробки ядерної зброї. Мова йде про санкції та намагання вплинути на Іран через треті країни.
І тут виникає український контекст. Як зазначають співрозмовники РБК-Україна в українській владі, віднедавна Трамп почав пов’язувати український та іранський кейси у контактах з Росією. Задум передбачає можливі поступки з боку США щодо України в обмін на те, що Росія якось натисне на Іран щодо його ядерної програми. В Кремлі на це відповіли згодою.
“Росія готова запропонувати тут свої добрі послуги Вашингтону, Тегерану і всім, хто в цьому зацікавлений”, – заявив в інтерв’ю виданню “Международная жизнь” заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков 1 квітня.
Та якими б не були обіцянки, на практиці Кремль мало що може. “Здається, Росія на даний момент не має великих важелів впливу на Іран. Вона не є основним економічним партнером для Ірану і навряд чи стане таким, оскільки економіки двох країн не є взаємодоповнюючими з точки зору торгівлі: обидві покладаються на експорт енергоносіїв”,– зазначив РБК-Україна Джон Кейвс.
За його словами, Москва могла б запропонувати розширити продажі звичайних озброєнь Ірану в обмін на відмову Ірану від ядерної зброї, але незрозуміло, чи погодиться Тегеран на це.
Разом з тим, використання Росії як посередника між США та Іраном несе для Америки цілу низку ризиків. “Сполученим Штатам слід остерігатися того, що Росія виступає посередником у непрямих переговорах, оскільки будь-які повідомлення, що надходять через Москву, ймовірно, будуть фільтруватися, щоб служити російським інтересам, можливо, за рахунок інтересів Ірану, чи Америки, або обох”, – підкреслив Кейвс в коментарі виданню.
Разом з тим, практика показує, що Трамп може не зважати ні на оцінки аналітиків, ні на дані своїх розвідок, і довгий час перебувати в полоні ілюзій щодо Путіна. Приміром, щодо завершення війни Росії проти України президент США почав розуміти наміри Путіна лише днями, після продовження російських ударів по Україні попри енергетичне перемир’я.
З кінця березня відносини між США та Іраном особливо напружилися. Трамп перейшов до жорсткої риторики і навіть припустив атаку на ядерні об’єкти Ірану. Одночасно в індійському океані на авіабазу “Дієго-Гарсія” США перекинули бомбардувальники B-2. Вони оснащені стелс-технологіями і здатні нести найважчі американські бомби. В Ірані такий крок сприйняли як загрозу і привели свої збройні сили у бойову готовність.
Британське видання Daily Mail з посиланням на джерела в Тель-Авіві повідомляє, що до майбутньої атаки на Іран може приєднатися Ізраїль. Однак в такому випадку на Близькому Сході може виникнути нове джерело нестабільності. А це в свою чергу буде відволікати США, зокрема, і від України.
Український контекст
Події у Європі та на Близькому Сході свідчать, що ядерна зброя може відігравати як позитивну, так і негативну роль. Як захист від агресора і засіб стримування вона за певних умов може забезпечити впевненість, що Росія не нападе на європейські країни, які перетворилися на глибокий тил України. Водночас про розширення “ядерної парасольки” на Україну не йдеться. Так само як зі вступом України до НАТО, Європа поки що не готова до реального застосування сили проти агресора.
Проте у цій сфері таки є простір для співпраці з європейськими членами НАТО. Вже зараз Україна стала де-факто частиною східного флангу НАТО. Так само це можливо щодо певних компонентів ядерного стримування, звісно, після закінчення війни.
Мова йде про співпрацю щодо далекобійних засобів ураження, на які може бути встановлено і ядерні боєголовки. Щодо цього в Європі уже є зацікавлення. Крім того, важливими залишаються сфери обміну розвідданими.
Це за умови, що режим непоширення ядерної зброї збережеться і ядерні амбіції Ірану вдасться стримати. Якщо Трамп зазнає невдачі, це ще раз покаже, що агресори можуть бути безкарними.
В умовах краху режиму непоширення для України, та й інших країн можливими будуть інші сценарії. Президент України Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що ядерна зброя може бути гарантією безпеки для України замість вступу до НАТО. Що важливо, віднедавна заяви про ядерну зброю почали звучати і від Польщі.
“У нас є матеріали, у нас є технології, у них (поляків – ред.) є парасолька НАТО, поки що, у них є зацікавленість, американські літаки і дуже хороша військова інфраструктура”, – зазначила виданню Поліна Сіновець.
Поки що ми далекі від такого розвитку подій, але з кожним прорахунком Трампа він стає все більш реальним. І це щонайменше слід брати до уваги.
При написанні матеріалу використовувались заяви американських, французьких, українських, російських політиків, звіти МАГАТЕ, Федерації американських вчених, публікації Defence Express, The Cipher Brief, Breaking Defence, коментарі Джона Кейвса, Поліни Сіновець, Олексія Їжака.
