Мільйони мігрантів замість українців після війни: звідки вони їхатимуть та на що чекати від масового заселення

На Україну насувається серйозна демографічна криза, адже її громадяни гинуть на війні, виїжджають за кордон та й народжують менше дітей, ніж раніше. У зв’язку з цим країну доведеться заселяти мігрантами, і відповідні ідеї вже вирують у владній верхівці. Однак такі ідеї можуть мати негативні наслідки.

Яка демографічна ситуація в Україні, чи заселять державу мігрантами і з яких саме країни, – читайте на ТСН.ua.

Українські біженці – скільки їх і скільки повернуться додому

Після закінчення війни в Україні може значно погіршитися демографічна ситуація. Серед загроз – скорочення вікової групи дітей до 14 років, різниця у співвідношенні жінок та чоловіків. Що довше тривають бойові дії, то більше зменшується ймовірність повернення з-закордону українських біженців.

Як розповів ТСН.ua заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАНУ Олександр Гладун, виїзд громадян за кордон призвів до дуже великого скорочення кількості населення в Україні. До того ж у країні зараз підвищена смертність – багато гине людей на фронті, а також цивільні – від ракетних ударів ворога. А обсяги міграції є шаленими.

Так, за даними управління Верховного комісара ООН у справах біженців, за кордон у зв’язку з війною виїхали близько 6,3 млн громадян України. Ще приблизно 4,2 млн українців перебувають у країнах ЄС; близько 1,3 млн – у Росії або у Білорусі; близько 400 тис. виїхали за межі Європи до інших країн.

Повернуться додому точно не всі українці, переконаний Гладун.

“Станом на зараз однозначної відповіді дати не можна – скільки саме людей повернеться. Повернуться не всі, це я точно можу сказати. А яким буде відсоток повернень, зараз спрогнозувати неможливо. (відповідно до досліджень – ред.) на даний момент 50-60% біженців планують повернутися до України“, – повідомив експерт.

Як додав Гладун, що довше триває війна, то менше людей повернеться до України.

Науковець також зверну увагу, що зараз практично у всіх країнах Європи відбувається скорочення чисельності населення. І вони підтримують кількість населення за рахунок певної міграційної політики. Для таких країн українці – це дуже бажані мігранти. Європейцям вигідно, аби працьовиті люди залишалися у їхній країні та приносили суспільну користь.

Кількість населення в Україні скоротиться на 11 млн?

За прогнозами фахівців, до 2037 року кількість населення в Україні скоротиться до 11 млн.

“Ми оцінили чисельність в 42 мільйони, а потім побудували прогноз відповідно до наших гіпотез, на початок 2037 року, у нас вийшло 30,5 мільйона. Отже, ми прогнозуємо скорочення населення на 11 мільйонів”, – повідомив Гладун.

Він додав, що можлива похибка становить 1 млн людей більше або менше, адже не відомо, коли закінчиться війна.

“Важливість цього прогнозу у тому, що він визначає сам тренд – стрімке скорочення населення України. Бо більше 10 мільйонів за 15 років – це шалене число, дуже велике. Це загострює демографічну ситуацію в Україні”, – наголосив заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та соцдосліджень.

Водночас за підрахунками Міністерства соціальної політики, на сьогодні населення України сягає близько 35 млн людей, і до 2050 року у країні залишиться лише 25 млн людей.

Кого буде більше – чоловіків чи жінок

Після закінчення війни в Україні у певних вікових групах буде більше чоловіків, а в деяких переважатимуть жінки. За прогнозом фахівців, до 2037 року жінок буде трохи більше, ніж чоловіків. Але це співвідношення має тенденцію до вирівнювання, бо частина жінок, швидше від усього, не повернеться до України з-за кордону.

Народжуваність в Україні

Експерти також вважають, що дуже суттєво скорочуватиметься кількість дітей у віці до 14 років. Це загроза для майбутнього розвитку України, адже ці діти через 5-15 років вступлять у репродуктивний вік, почнуть навчатися, а потім вийдуть на ринок праці, але вони народять ще менше дітей, ніж це є зараз.

За даними Мінсоцполітики, на території України в кордонах 1991 року кількість народжених та коефіцієнт народжуваності впали до найнижчих рівнів за всю історію спостережень. Так, 2023 року в Україні народилося 187 тис. дітей.

“Щоразу у нас літніх людей більше, аніж тих, що народилося. Але минулий рік став надзвичайно тривожним, тому що коефіцієнт нашого приросту становив 0,9. Це надзвичайно низький коефіцієнт, він нижчий, ніж у багатьох європейських країнах – Польщі, Франції”, – інформувала міністерка соцполітики Оксана Жолнович.

За статистикою, 10 українських жінок за своє життя народжують 9 дітей, тоді як норма природного відтворення – 22 дітей.

Як розповів ТСН.ua Гладун, в Україні 2021 року 100 жінок народили в середньому 116 дітей. Це вдвічі менше, ніж потрібно. Таким чином чисельність населення в країні скорочується не лише за рахунок підвищення смертності через війну, але й за рахунок дуже низької народжуваності.

Що робити з демографічною кризою в Україні – пропозиції експертів та влади

У квітні Жолнович повідомила, що в уряді розробляють стратегію демографічного розвитку та проводять публічні обговорення. Головна мета – створити умови, за яких до країни почнуть повертатися люди і народжувати більше дітей. Серед цих умов:

• покращення якості життя;
• створення умов для підвищення народжуваності та підтримка сім’ї;
• зниження передчасної смертності;
• міграційний приріст населення;
• оптимальне розміщення на території країни;
• адаптація до демографічного старіння та створення умов для активного довголіття.

“Одна з цілей – збереження соціальної трудової активності. Ми розуміємо, що сьогоднішнє покоління повинне буде в старості довше працювати, довше залишатися в старості активнішим і довше забезпечувати себе своєю працею. Тому що сьогодні кількість тих, хто працює, і пенсіонерів уже один до одного. Відповідно утримувати одне одного буде складно. Тож нам уже сьогодні необхідно думати про те, що таке громадське здоров’я, яка культура превенції хвороб. Нам потрібно створювати максимально інклюзивне середовище, щоб зберігати нашу активність”, – розповіла міністерка соцполітики.

За її словами, аби збільшити принаймні до 40% заміщення заробітку пенсією для громадян України, уже зараз потрібно ще приблизно 6 млн населення, що працює. Жолнович сказала, що в “цьому контексті для нас особливого значення набуває повернення людей з-за кордону”. Йдеться не лише про біженців, а й про українців у багатьох поколіннях; про активних іноземців, які готові будуть обрати Україну для свого розвитку й дому.

“Нас сьогодні надто мало, щоб ми могли швидко відбудувати і відновити нашу країну”, – зазначила міністерка.

У Кабміні й Раді вимагають народжувати більше дітей

У березні прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що через війну “ми втратили величезну кількість людей”.

“Задача – повернути ці сім’ї, повернути цих дітей, а також мотивувати українців народжувати якомога більше діточок”, – сказав голова уряду.

За його словами, щоб вирішити цю проблему, у кожній українській родині має бути щонайменше троє дітей, “щоб Україна мала прекрасні майбутні перспективи”.

Шмигаль запевнив, що “держава буде підтримувати молодих батьків”, і що ключовим фактором рівня народжуваності є стабільність та безпека.

Так, у березні в Раді був зареєстрований законопроєкт №11072, яким пропонується збільшити розмір допомоги в разі народження дитини від 41 тис. 280 грн до понад 384 тис. грн.

“Якщо новий законопроект приймуть – виплати родинам прив’яжуть до прожиткових мінімумів. А саме, 150 прожиткових мінімумів – за першу дитину в родині, 100 – за другу та 50 – за третю і кожну наступну. Таким чином, за народження першої дитини держава планує виплачувати майже 400 тис. грн допомоги”, – пояснив Шмигаль.

Зауважимо, що це позитивне заохочення українців до народжування дітей. Однак не всі у владі поділяють такий підхід і пропонують замість “пряника” взятися за “батіг”.

“Податок на бездітність”

Нардеп Сергій Гривко зареєстрував скандальний законопроєкт “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо створення передумов для поліпшення демографічної ситуації в Україні”. Простими словами, документ пропонує запровадити “податок на бездітність”, або як його більш поблажливо назвали, “демографічний збір”.

Автор законопроєкту запропонував, аби “демографічний збір” сплачували всі фізособи-резиденти України віком від 21 до 58 років:

• 1,5% від об’єкта оподаткування – для осіб, які не мають дітей;
• 1% від об’єкта оподаткування – для осіб, які мають одну дитину;
• 0,5% від об’єкта оподаткування – для осіб, які мають двох дітей.

Винятком мали б стати:

• ті, хто має трьох або більше дітей;
• у кого безпліддя або порушена репродуктивна функція, що унеможливлює материнство (батьківство), з підтвердженням відповідних обставин належними медичними документами не рідше, ніж один раз на два роки;
• ті, хто мають статус осіб з інвалідністю І групи.

Така ініціатива Гривка отримала розгромну критику з боку його ж колег, суспільства та експертного середовища.

“Відповідаю всім одночасно: ні, шансів на прийняття нема. А ось шанси поповнити колекцію гротескних законодавчих ініціатив дев’ятого скликання ВР є”, — прокоментував законопроєкт Гетманцев.

Водночас Гладун прокоментував ТСН.ua, що сім’ї з дітьми потребують усілякої підтримки, але не такими методами:

“Якщо коротко – то це повернення до “совка”. Річ у тім, що дещо подібне вже існувало в часи СРСР, але загалом ні до чого хорошого (в сенсі підвищення народжуваності) не призвело. Подібні ініціативи ніяк не вплинуть на народжуваність і, звісно, не покращать її – просто заберуть у людей гроші і все”, – пояснив заступник директора з наукової роботи Інституту демографії.

Після такого суспільного резонансу Гривко відкликав з Ради свій законопроєкт.

Україну заселять мігранти

Враховуючи велику кількість біженців за кордон, частина з яких не повернеться додому, тиск на бюджет через велику кількість пенсіонерів, низьку народжуваність, Україна у майбутньому може дозволити масову іміграцію населення. Зокрема, про це в лютому заявив перший віцеспікер Верховної Ради Олександр Корнієнко. Він сказав, що Україні слід готуватися до масштабного переселення мігрантів.

“Недостатньо ще ми до цього готові. Тому що треба розуміти, що ці люди будуть несхожі на нас. Вони будуть не з Європи, вони будуть, в кращому випаду, з Середньої Азії. З Росії, можливо, якщо вона почне розвалюватися. Вони можуть бути індусами. До цього теж треба готуватися і це буде дуже величезний челендж”, – повідомив політик.

На цю тему висловлювалися і відповідні експерти. Так, ще восени 2023 року директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова спрогнозувала, що за 10 років в Україні у кордонах 1991 року проживатимуть у найкращому разі близько 35 млн людей. І щоби втримати населення бодай на рівні 30 млн людей, державі потрібно буде щороку залучати близько 300 тис. іммігрантів.

“Як я завжди кажу, еміграція – це проблема бізнесу. А імміграція – проблема уряду. Щоб втримати населення на рівні 30 млн, нам потрібно щороку залучати близько 300 000 мігрантів. Це багато. І це будуть, ймовірно, не поляки чи білоруси, а люди з бідніших країн”, – вважає демографиня.

“Нам буде не вистачати будівельників. Доведеться інвестувати у робочу силу ззовні”, – пояснила потребу в мігрантах експертка.

Вона наголосила, що населення України потрібно буде підготувати до появи мігрантів.

“Я не знаю, як бабуся в українському селі буде сприймати абсолютно іншу зовні людину з іншим способом життя”, – зауважила Лібанова.

За її словами, слід розробити політику, яка б змусила мігрантів прийняти українську систему цінностей. В іншому разі, “ми отримаємо багато негараздів”.

Схожу до Лібанової думку щодо залучення мігрантів висловив ТСН.ua і Гладун.

“Якщо вірити обіцянкам західних партнерів, що вони будуть інвестувати в Україну багато коштів, то, скоріш за все, власної робочої сили нам не вистачить і буде необхідність розглядати питання залучення трудових мігрантів. Але це теж дуже складне питання, на яке зараз не має відповіді – залучати їх на постійній основі, чи на тимчасовій. Якщо на постійній, то яку політику для асиміляції мігрантів варто запроваджувати? Але це вже питання, які значно виходять за межі демографії”, – висловився заступник директора з наукової роботи Інституту демографії.

Мігранти можуть вирішити проблему з браком робочих рук

На сьогодні 74% українських роботодавців стикаються з нестачею робочих рук, і це питання найближчим часом буде серйозним викликом для майбутнього економічного відновлення держави. Цей факт став головною темою експертного обговорення у червні 2024 року в межах проєкту “Візія-2033. Збереження та розвиток трудових ресурсів України в найближче десятиріччя” в Інституті демографії та проблем якості життя НАН України.

“Потрібно актуалізувати стратегію Державної міграційної політики та внести зміни до діючих нормативних документів, бо цього вимагає час”, – заявила Лібанова.

“Для обґрунтованого розв’язання проблеми залучення трудових мігрантів необхідно здійснити кількісну оцінку і організувати моніторинг попиту на іноземну робочу силу за секторами економіки, професіями і кваліфікаціями, навичками/компетенціями. Необхідно також визначити вимоги до роботодавців та працівників щодо умов та термінів дії відповідних угод, контрактів та дозволів”, – висловив думку д.е.н., професор, завідувач відділу моделювання соціально-економічних процесів і структур, Інституту демографії та проблем якості життя Володимир Саріогло.

“Необхідно оновити міграційну політику України. Залучення кваліфікованих трудових мігрантів може стати ключовим фактором подолання кадрового дефіциту та стимулювання економічного розвитку країни”, – зауважив президент “Всеукраїнської Асоціації компаній з міжнародного працевлаштування” Василь Воскобойник.

На думку науковців та експертів, найважливішими і найпріоритетнішими завданнями для зняття бар’єрів на шляху до залучення іноземної робочої сили в Україні є:

• запровадження єдиного документа замість посвідки на тимчасове проживання та дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства;
• підвищення терміну для працевлаштування для іноземців, які навчаються або перебувають, зокрема реалізують бізнес-проєкти, в Україні до 180 днів;
• захист права на працевлаштування найманих працівників-іноземців, угода з якими розривається з вини роботодавця або за об’єктивних обставин, що не залежать від працівника.

Однак український журналіст Сергій Лямець висловив думку, що допоки під боком України існує агресивна Росія, “демографічні пустоти” можуть лишатися пустотами.

“Мова не лише про військові часи. Ну хто захоче жити та працювати на територіях, де існує ризик втратити не лише майно, а і життя? Тож або Україна може лишитися з так званим “диким полем” вздовж кордону з рф, або рф розпадеться (це ймовірно, але поки не дуже). Щодо інших регіонів, ближче до Заходу, – то інша річ. Тут пустоти будуть заповнюватися”, – написав Лямець на своїй Facebook-сторінці.

Він додав, що аби ці люди працювали, потрібні великі підприємства, які здатні створити багато робочих місць, до того ж низькокваліфікованих. Тоді буде сенс у некваліфікованих трудових мігрантах, бо вони працюватимуть та платитимуть податки, на які Україна утримуватиме пенсіонерів.

Загрози від залучення мігрантів

У січні 2024 року Гладун повідомляв, що за розрахунками Міністерства економіки, Україні потрібно 4-5 млн мігрантів. Але ці розрахунки були проведені під стару структуру економіки, а якою буде нова – ніхто не знає.

Експерт зазначив, що це дуже велика кількість людей, яких, окрім роботи, треба буде забезпечити житлом. Якщо й залучати мігрантів для роботи, то це будуть люди переважно з країн Азії та Африки – тих, де рівень життя та оплата праці нижчі, ніж в Україні.

“Уявимо залучення 4-5 мільйонів мігрантів. Не думаю, що це буде одномоментно, але ці люди можуть становити від 12% до 17% населення України. І як це вплине на соціальну, етнічну, релігійну, зрештою культурну структуру населення? Здебільшого негативно вплине“, – повідомив Гладун.

Він порадив обережно підходити до цього питання. Експерт навів приклади країн Європи щодо політики мультикультуралізму та залучення мігрантів, які не виправдали себе та призвели до певних загострень у суспільстві.

“Тому це дуже складна проблема. Як один із варіантів я б розглядав це як вахтовий метод – залучати людей на тимчасову роботу: вони приїхали, попрацювали й повернулися до своїх країн”, – пояснив заступник директора Інституту демографії.

На думку Лямця, мігранти можуть їхати до України з Африки, Індії, бідних країн навколо Індії та Китаю.

“Чому бідні? Бо в Україні немає великих доходів. До нас їхатимуть низькокваліфіковані кадри, ще і без знання мови (десь зітхнула Фаріон). Напевно, це супроводжуватиметься кримінальною активністю, соціальними зрушеннями тощо“, – припустив журналіст.

Лямець також звернув увагу, що дискусія демографів у межах проєкту “Візія-2033. Збереження та розвиток трудових ресурсів України в найближче десятиріччя” була організована за сприяння міжнародних донорів.

“Тож я не виключаю, що Україну розглядають як буферну зону, куди перекидатимуть мігрантів, які останні роки пхаються до Європи плотами та катерами. Це доволі твереза позиція Заходу, бо вони вже зараз витрачають кошти на утримання тих незаконних мігрантів. Напевно, що вони радо платитимуть Україні за ті самі речі, та знімуть з себе купу супутніх проблем”, – припустив журналіст.

Він вважає, що навіть якщо Україну швидко відбудуть за умовним “планом Маршала”, перше покоління мігрантів стане суцільною проблемою.

“Аби “перетравити” їх, Україна має стати іншою, побудованою за міжнародних стандартів. До речі, доведеться забути про національну державу, побудовану навколо української мови та власної культури, бо те і інше розмиють потужною хвилею мільйони мігрантів із власною культурою. Про церкву теж питання відкрите, бо як би Україна не перетворилася на ісламську державу”, – поділився думками Лямець.

Він також не виключає негативний сценарій, за якого в Україні збережеться нинішня якість влади, і виникнуть “величезні проблеми гібридної країни третього світу, з якої тікатимуть вже самі українці”.