Глава Китаю Сі Цзіньпін і російський диктатор Володимир Путін провели переговори. Вони обговорили спільне майбутнє країн.
Оновлено 15:18. За версією російської сторони, згадка про Україну все ж була.
Як пишуть китайські медіа, серед тем розмови Сі Цзіньпіня з Путіним не була Україна. Але згодом російська сторона оприлюднила свою “більш детальну” версію того, про що спілкувалися сторони.
Так, за словами помічника Путіна Юрія Ушакова, китайський лідер все ж нібито обговорював з главою Кремля тему війни в Україні, але це буцімто було “коротко”.
“Ситуацію в Україні обговорювали досить коротко”, – заявив Ушаков.
____
Сі зазначив, що за минулий рік він двічі зустрічався з Путіним і вони досягли багатьох важливих консенсусів.
“Цього року виповнюється 75 років від дня встановлення дипломатичних відносин між Китаєм і Росією. Озираючись на пройдений шлях, ми разом пережили безліч бур. У майбутньому перед китайсько-російськими відносинами відкриваються нові можливості для розвитку. Китай готовий співпрацювати з Росією, щоб продовжувати підтримувати дух взаємної підтримки і дружби поколінь і разом писати нову главу в китайсько-російських відносинах”, – заявив він.
При цьому Сі наголосив, що обидві сторони повинні “тісно співпрацювати в стратегічному плані, захищаючи суверенітет, безпеку та інтереси розвитку своїх країн, і рішуче протистояти втручанню зовнішніх сил у їхні внутрішні справи”.
“Сторони повинні культивувати нову кінетичну енергію для співпраці між двома країнами, підтримувати стабільність ланцюжка поставок промислової продукції”, – заявив лідер Китаю.
Він додав, що Пекін і Москва повинні підтримувати Казахстан у проведенні цього року саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС), “зміцнювати єдність і взаємну довіру, забезпечувати регіональну безпеку і стабільність, а також спільні інтереси країн регіону”.
Зі свого боку Путін зазначив, що завдяки “спільним зусиллям” двох сторін російсько-китайські відносини досягли “безпрецедентно високого рівня”.
Водночас Путін заявив, що Росія твердо дотримується принципу “одного Китаю”, виступає “проти будь-якої небезпечної поведінки, яка провокує Китай у тайванському питанні, і вважає, що будь-які спроби перешкодити мирному об’єднанню Китаю не матимуть успіху”.
