Моя мама давно стала бабусею, але замість того, щоб няньчитися з онуками, вона ще своїх дітей народжує.
Я з’явилася на світ, коли матері було всього 19 років. Їй довелося самостійно мене виховувати, адже батько одразу покинув нас. Про відпочинок на морі чи новенький телефон можна було навіть не мріяти. Я вже закінчила школу, коли мама відкрила своє агентство з нерухомості, вдруге вийшла заміж і народила дитину. Зараз у мене також малюк на руках, але мені з ним ніхто не допомагає.
Моя сестра на 5 місяців старша від мого сина. Зараз мама, якій, між іншим, 41 рік, думає лише про неї. Їй байдуже на те, що я вже настраждалася в дитинстві, тому заслужила на її підтримку бодай у зрілому віці. Однак ні про мене, ні про онука їй ніколи думати, адже увесь вільний час вони з донькою проводять на відпочинку закордоном.
Я можу розраховувати лише на дрібні подарунки від матері, у той час, як сестра скоро буде ходити на золотий горшок! Хіба це справедливо?
А як ви вважаєте, хто в цій ситуації має рацію? Чи має жінка право народжувати у зрілому віці і присвячувати малюку усю свою увагу?
