Мирослава Барчук
Добре, раз таке діло, розповім про Павла Лєбєдя (в миру Паша Мерседес) ще одну історію, яку більшість, напевне, не знає.
2007 рік. У Києво-Печерській лаврі за ніч зруйновано і вивезено до останнього камінчика старовинну браму. Гендиректор Києво-Печерського заповідника прийшов до нас в ефір на 5-му каналі і розповів, що Лавру знищують давно (66 об’єктів Заповідника були у користуванні УПЦ МП).
Руйнують різною бутафорією, новобудами і новодєлами, ставлять торгівельні точки, а над печерами садять огірки й зелень і поливають городи так, що стіни всередині печери обвалюються від сирості.
Наступного дня ми запросили в ефір настоятеля Лаври, архієпископа Павла Лєбєдя, за сумісництвом депутата Київміськради від Партії регіонів. Він кричав про те, що все це наклепи, безбожництво і сатанізм, що він підозрює, що ведучі (тобто ми з Романом Чайкою) – уніати, що у мене не християнське, а поганське ім’я, а наприкінці нас обох прокляв.
Того ж тижня до Києво-Печерської лаври виїхала знімальна група 5-го каналу, щоб зняти монаші грядки над печерами. З групою поїхала молода журналістка Наталя Т. Буквально за кілька хвилин до групи вибіг владика Павєл, відібрав в оператора камеру і вдарив нею журналістку в обличчя. Ударив з такою силою, що вибив Наталі передні зуби. Я бачила її після того удару, на неї боляче було дивитись..
Цей скандал не став публічним. Знімальна група ще й мусила підписати лист-вибачення на адресу владики Павла за «незаконну зйомку» на території Лаври. На цьому інцидент було вичерпано.
Розповідаю цю історію з єдиної причини. Щоб краще було видно, який довгий і тяжкий шлях ми пройшли за ці останні 15 років. Від прийняття повного беззаконня, бандитизму і взагалі монополії Москви на українську святиню Лавру (власне на всі три Лаври) до запізнілого прозріння, що російській агентурі в попівських ризах не місце в Україні.
Питання лише в тому, чи добре засвоєні уроки.
