2 березня – день Богородиці «Державної». Ікона, до якої моляться у найтяжчі часи.

Історія появи ікони

Ікону було знайдено 2 березня 1917 року в невеликому селі Коломенське. Її віднайшли проста селянка Євдокія разом зі священником Миколою Лихачовим.

За кілька днів до цього Євдокії наснився сон, у якому вона почула голос, що велів знайти темний образ Божої Матері та відкрити його людям, щоб перед ним могли молитися всі охочі. Голос також підказав, що святиня перебуває саме в Коломенському. Наступний сон був ще виразніший: жінка побачила храм і трон, на якому сиділа Богородиця. Після цього вона вирішила негайно вирушити до села на пошуки ікони.

У Вознесенському храмі Євдокія розповіла священнику про свої сни. Разом вони оглянули старовинні образи, але потрібного не знайшли. Тоді священник провів її до підвалу, де серед забутих ікон, укритих пилом, і була знайдена Державна ікона Богородиці.

На ній Божа Матір зображена на троні з Немовлям Ісусом на руках. У лівій руці вона тримає державу, у правій — скіпетр. На голові Богородиці корона, а плечі вкриті червоною порфірою. Євдокія одразу впізнала образ, після чого перед іконою відслужили молебень з акафістом.

Про що моляться перед іконою «Державна»

Віряни звертаються до цього образу з різними проханнями. Вважається, що молитва перед іконою допомагає:

отримати зцілення від душевних і тілесних недуг;

знайти кохання та сімейну гармонію;

стати на правильний життєвий шлях;

подолати матеріальні труднощі;

віднайти спокій у серці та правду;

пережити тяжкі часи, епідемії чи негаразди;

отримати захист від ворогів і війни.

І це лише частина того, про що просять Богородицю. До неї можна звертатися з будь-якими щирими молитвами про допомогу та підтримку.

Де нині перебуває святиня

Сьогодні чудотворна ікона знаходиться в храмі Казанської ікони Божої Матері в Коломенському. Її шановані списки зберігаються також у храмі Іоанна Воїна та в Ніколо-Перервинському монастирі.

Звертатися до Богородиці можна молитвою «Отче наш», богородичними молитвами або просто своїми словами. Найважливіше — щоб вони йшли від чистого серця та були сповнені щирої віри.