Я допоможу тобі!

Життєві історії

Я не можу зробити так, щоб ти ніколи не впав і не розбив коліно або руку, але я допоможу тобі полегшити біль, я подую на ранку, я замащу її.

Я допоможу тобі, ти можеш на мене розраховувати …

Дуже важлива складова гармонійних відносин, але як же важко виявилося відчути цю ноту. До недавнього часу я намагалася контролювати повністю життя Платона, впускала труднощі на тому рівні, на якому я вважала за потрібне. З одного боку — так і повинно бути стосовно дитини, з іншого — в його і моєму житті трапляються події, вплинути на які не можу ні я, ні він. Але найцікавіше десь посередині, коли начебто я можу зробити так, щоб всім було легше, але мої зусилля зазнають фіаско.

Наприклад, я знаю, якщо Платон не поїсть, то настрій у нього буде, м’яко кажучи, «не дуже». Їдець він у мене ще той, тому нагодувати його — завдання непросте. З ложкою за ним не бігаю, під мультики не годовані, але бувають дні, коли він може харчуватися виключно яблуками й, звичайно, нервозність підвищується у всіх. І ось відпустити цю нервозність мені було непросто …

Ну чому? Ось їжа, ти голодний, з’їж і всім стане добре. І такі граничні ситуації зустрічаються в нашому житті регулярно. Я ж намагалася собою перекривати такі моменти, умовляти, наполягати, пробувати, намагатися .. Скажу, що моя спина не витримала таких зусиль в прямому сенсі.
Прийти до відповіді допоміг випадок. Платон страшенно не любить чистити зуби, вірніше коли я їх чищу, він погоджується, але кожен раз з опором і натиском з мого боку. І ось в якийсь вечір, підходить час сну, ми стоїмо біля умивальника і я кажу: “Платоне, у тебе вже дуже добре виходить чистити зубки, але не всі. І поки ти ще не навчився чистити ретельно, мама тобі допоможе!” У дитини округлилися очі й він відповів: “Так, я ще маленький” і спокійно дав дочистити всі зуби.

Я не можу зробити так, щоб ти ніколи не впав і не розбив коліно або руку, але я допоможу тобі полегшити біль, я подую на ранку, я замащу її, я заклею поріз пластиром, я швидко-швидко погладжу голову в забите місце …

Я не можу зробити так, щоб у тебе вийшло швидко і легко заснути, але я допоможу тобі, я погладжу тебе по спинці, я заспіваю тобі пісню, щоб сон прийшов швидше і тобі не довелося “заколисувати” себе самого …

Я не можу зробити так, щоб всі іграшки, які ти бачиш, опинилися у твоїй кімнаті, але я допоможу тобі виплакати цю несправедливість у своїх люблячих руках …

Я не можу зробити так, щоб твій друг передумав і взяв тебе за руку на прогулянці, але я допоможу тобі, дозволю позлитися на те, що твій порив не був прийнятий і запропоную свою руку …

Я не можу зробити так, щоб у тебе завжди був гарний настрій, але я допоможу тобі та буду поруч, щоб ти зміг випустити з себе перезбудження …

Я допоможу тобі!

Цей список можна продовжувати, і основна думка дуже проста, але в мені вона була захована дуже глибоко. Я не можу зробити так, щоб все виходило просто і легко. Але ось те, що я дійсно можу — це допомогти йому справитися і прожити всі невідомі життєві змінні разом.

Автор: Дарина Захарова

Моя дитина
Фото:Izabela Urbaniak
За матеріалами

Оцените статью
Добавить комментарий