Вчора зателефонувала сваха і сказала, що вони з чоловіком дарують нашим дітям на весілля автомобіль. А я зовсім не хочу виглядати на фоні сватів як бідний родич, тому не піду на весілля до сина.

Життєві історії

Мій син вирішив одружуватися. Вчора сваха дзвонила, мама невістки Вікторії, тепер уже, я думаю, можу її так називати – весілля через місяць! Повідомила мені, що вона оплатила ресторан, транспорт для гостей, лімузин для молодих. Все по вищому розряду – фотографи, відеозйомка, триповерховий торт від шеф-кондитера.

Сваха сама вирішила, що у неї єдина донька, тому весіллю бути. Діти ще молоді, їм по двадцять три роки, вчорашні студенти, тільки-тільки на роботу влаштувалися. Звичайно, грошей у них немає.

Син спочатку говорив, взагалі весілля не буде, просто розпишемось і посидимо в кафе з батьками. І наречена була згодна на такий варіант. Але сваха встала на диби! Як так, весілля не буде, єдина дочка заміж виходить! Треба весілля, і все тут. Щоб фотографії були, які можна буде онукам показати. Я, каже, сама все підберу, замовлю і оплачу!

Ну що ж – її воля. Взагалі, вони можуть собі це дозволити. Мої майбутні свати – люди досить заможні. Сваха, Марія, все життя сидить вдома, не працює. Енергії у неї море, і вона витрачає її на сімейні справи. Будинок заміський побудувала з нуля, ділянку привела в порядок – все селище до них на екскурсію ходить, а в минулому році міську чотирикімнатну квартиру відремонтувала.

Хтось скаже, що при наявності грошей це нескладно, чи не сама ж вона, мовляв, палі вкручувати і шпалери клеїла – на все наймали робітників. Але сама сваха вважає, що вона проробила просто колосальну роботу – треба у всьому досконально розібратися самій, зрозуміти, що за чим робити, які матеріали купувати, робочих нормальних знайти. І навіть нормальних потрібно контролювати постійно. Буквально стояти над ними.

Тепер будівництва-ремонти позаду, і Марія всю свою енергію направила на організацію весілля дочки. Я думала, все буде скромно, але тепер я спостерігаю за розмахом, і просто не знаю, що мені робити. Вчора Марія дзвонить і каже – я хотіла порадитися з вами щодо подарунка молодим. Щоб не вийшло так, що ми подаруємо однакове. Ну, ви ж будете щось від себе дарувати їм на весілля?

Треба сказати, що грошей у мене зараз не густо: крім сина у мене ще донька-старшокласниця і безробітний чоловік, який близько року не може нікуди влаштуватися. Та й у самій останнім часом негаразди зі здоров’ям, заробляти побагато не виходить.

Я відклала десять тисяч синові на подарунок! І то вже п’ять звідти смикнула на термінові потреби, ще не повернула, не знаю, чи встигну до весілля гроші отримати. А Марія мені заявляє – ми машину з чоловіком будемо їм дарувати! Щоб не вийшло так, що ви теж подаруєте машину… Я мало не впала взагалі, яка там машина. А вона не відстає – мовляв, а у вас які плани щодо подарунка? Ви не хвилюйтеся, мовляв, можете мені сказати, я нікому ні слова!

Я ошелешена пробурмотіла щось типу того, що ми з чоловіком поки щодо подарунка нічого не вирішили, а тепер не знаходжу собі спокою. З таким розкладом нам йти на це весілля взагалі нема чого. Зображати там бідних родичів? Давати нагоду потім сказати, що батьки нареченої машину презентували, а ми на весілля з’явилися, їли-пили, як не в себе, а подарували копійки?

Запрошені, звичайно, не тільки я, але і чоловік, і наша дочка. Ось думаю тепер, як відмовитися культурно від цього заходу! На хвороби посилатися не хочу. Термінове відрядження? Я зроду в них не їздила, які відрядження у бухгалтера. Родич у важкому стані? Так син знає всіх наших родичів, вони в порядку…

Я порадилася з своєю рідною сестрою, мовляв, не хочу йти на весілля до сина, щоб не виглядати там як бідний родич. А вона мені і каже:

– Ну, якось не по-людськи це: весілля сина, і раптом ти не прийдеш. Треба, напевно, сходити все-таки. Поклади гроші в конверт, ніхто там уваги особливо не зверне на весіллі, хто скільки дав!

Але я зовсім не хочу виглядати блідо на фоні сватів. Марія точно влаштує шоу з цими подарунками, раз дарують автомобіль, треба, щоб всі знали. А коли одні батьки подарують автомобіль, закономірно постане питання – а що другі?

В моїй ситуації як виходить – немає грошей, на весілля йти не треба. Адже як не крути, з боку виглядає це негарно. Чи на весілля сина батькам треба прийти обов’язково. Сестра каже, нехай і з символічним подарунком, та хоч навіть з порожніми руками, а йти треба. Ось що мені робити, я розгублена…

Оцените статью
Добавить комментарий