Наша єдина донька виходить заміж. Хлопець, начебто, непоганий. Одна проблема, що бідний! Наша Оксана для нього – вигідна партія: з квартирою, з машиною, з роботою, з багатими батьками. Не наречена, а мрія!

Життєві історії

Наша єдина донька виходить заміж. Хлопець, начебто, непоганий. Одна проблема, що бідний! Наша Оксана для нього – вигідна партія: з квартирою, з машиною, з роботою, з багатими батьками. Не наречена, а мрія! Хочеться вірити в краще, але, швидше за все, любить хлопець не нашу дочку, а її матеріальне становище

– Наша єдина донька Оксана виходить заміж. У нас досить забезпечена родина, і дочка, звичайно, завидна наречена! – розповідає Стефанія Миколаївна. – У неї своя квартира, автомобіль, який ми з чоловіком їй подарували на двадцять п’ять років. А цей її Богдан… Ну так, він хороший хлопець, але не більше. Як каже наш батько – вони з різних світів! Оксана весь світ об’їздила ще в дитинстві, мала все, що хотіла. Він далі своєї області, де дача бабусі, нікуди не виїжджав. Живе в орендованій кімнаті, ну, працює, звичайно, але поки нічого не має.

Дочці Стефанії Миколаївни, Оксані, двадцять сім років, вона успішна сучасна дівчина. Працює менеджером, водить автомобіль, любить подорожувати.

Батьки не скупилися на розвиток і навчання дівчини. Спортивна секція, збори, предметні табору, курси, репетитори, хороша гімназія, найкращий університет… Треба сказати, росла Оксана серйозною і цілеспрямованою. Батьки не пам’ятають ніяких підліткових проблем. Може, тому, що оточення у дівчинки було таке ж, вважає Стефанія Миколаївна – мотивовані діти із забезпечених сімей, яким абсолютно ніколи було займатися дурницями.

Тому ніяких історій з хлопчиками, шкільного кохання та іншого у Оксани не було. Та й взагалі, в її житті не було чоловіків, поки в минулому році вона не почала зустрічатися з Богданом.

Богдан з простої сім’ї, ріс в невеликому провінційному містечку з мамою і бабусею. Зараз працює в столиці, на фірмі, яка розташована в одному бізнес-центрі з Оксаниною фірмою. Там і познайомилися, можна сказати, в ліфті. Богдан знімає кімнату з приятелем, збирає гроші на перший внесок на квартиру в кредит, допомагає матері. Хлопець доброзичливий, ввічливий, охайний.

– Наш батько, звичайно, навів про нього довідки по своїх каналах! – розповідає Стефанія Миколаївна. – Хлопець начебто непоганий. Одна проблема, що бідний! Ну і звичайно, що там говорити, наша Оксана для нього – вигідна партія… З квартирою, з машиною, з роботою, з багатими батьками. Не наречена, а мрія!

Судячи з усього, Оксана серйозно закохана в цього хлопця, і недавно утішила матір з батьком: влітку вони з Богданом вирішили реєструвати шлюб. Чоловік зробив їй пропозицію і подарував каблучку.

– Ще б пак! – зітхає Стефанія Миколаївна. – Наша Оксана для цього Богдана – вирішення багатьох проблем. Переїде до неї, за кімнату не буде платити, як мінімум. Звичайно, хочеться вірити в краще, але, швидше за все, любить хлопець не нашу дочку, а її матеріальне становище…

– Ну чому відразу так? Може, у нього абсолютно щирі почуття до Оксани…

– Ага, він теж так каже! Ні на що не претендую, мовляв, все твоє залишиться твоїм… А наш батько сказав Оксані – запропонуй йому в такому випадку підписати шлюбний контракт. Погодиться чи ні? Оксана спочатку не хотіла навіть говорити Богдану про це, а потім сказала в розмові – мовляв, ну ти ж не проти будеш підписати? А він, уявляєш, образився! Типу, якщо з самого початку думаєш про розлучення і про те, що я з тобою заради грошей і квартири, то і не треба нічого починати! Не буду я, каже, нічого підписувати, що за сім’я ще – за контрактом…

Дочка, за словами Стефанії Миколаївни, тепер сильно задумалася. Якщо хлопець ні на що не претендує, як і говорить, чому тоді не підписати документ? Що в цьому образливого? Напередодні походу в РАЦС молоді посварилися, і тепер взагалі невідомо, чи відбудеться цей шлюб…

– Та нісенітниці все це, нормального хлопця втратять тільки, і все! – зітхає подруга Стефанії Миколаївни, яка в курсі ситуації. – Перемудрили мама з татом, я вже Стефі сказала! Кажу, залишиться дочка через тебе старою дівою. Їй і так вже під тридцять років, треба виходити заміж, поки ще кличуть. Адже і до цього черга не стояла до неї, незважаючи на татові заводи-пароплави і на її червоний диплом! Які вам ще контракти! Дошлюбна власність і так залишиться при ній. А те, що Наживуться в шлюбі, ділити будуть, якщо вже доведеться, окремо. Одним словом, не вигадуйте, а дочку заміж видавайте, поки не пізно.

Оцените статью
Добавить комментарий