Ліді наснився сон поганий і вона усіляко намагалася уберегти єдину доньку. А невдовзі на поминках люди шепотілися – ось і не вір у віщі сни

Життєві історії

Тоді Ліда сиділа біля прочиненого вікна. Стілець був незручним, а в очі їй лилося яскраве світло. Правда, її це взагалі не дратувало. І тут звідкись почувся голос : «Коли моїй дочці було 16 років, нещастя трапилося».

І на цих словах Ліда проснулася й в жаху зіщулилася під ковдрою. Вона намагалася проаналізувати видіння і розуміла, що там прозвучав її голос.

Жінка не вірила у віщі сни, адже мислила матеріалістично. Вона не була атеїстом, але езотерику та магію в житті не визнавала. Той сон відклався в її пам’яті просто навіть своєю атмосферою. І це не дивно, адже він стосувався її єдиної доньки — Юлі. Головне, що Юльці в цей момент якраз виповнилося 16, а до сімнадцяти років залишився тільки місяць.

Ліда намагалася проганяти від себе погані думки, але коли залишалася на одинці сама з собою, її охоплював жах. В той день на роботі в неї нічого складалося, в звіті вона наробила багато помилок, а потім просто відпросилася додому. Переступила поріг дому, а там не було Юльки. Вона почала дзвонити до неї, а телефон вимкнений. Не знаходила Ліда собі вдома місця.

Прийшла Юлія додому о десятій годині вечора, Лідія одразу кинулася в обійми та оглядала доньку чи неушкоджена. Ніби все добре було. Сказала Юлі, щоб вона після школи одразу додому ішла і ніяких дискотек чи гулянок.

Дівчина збунтувалася, адже не хотіла бути під домашнім арештом цілий місяць. Правда, Юлька погодилася, адже бачила, що з матір’ю щось не так. Так вже навіть і звикла, що зі школи одразу додому, повчилася трохи, а потім серіали, фільми і спати. З подругами можна було бачитися лише в п’ятницю. А Ліда не могла дочекатися, щоб цей пекельний місяць завершився.

Так і жили: з Юлею все добре, а Ліда просто згоряє на очах. Подруги Лідії не розуміли, що відбувається, й вирішили запросити її на вечерю, щоб жінка трохи розвіялася. Ось з’їла Лідія шматок торта з подругами й вирішила зателефонувати доньці, щоб переконатися чи все добре з Юлею.

А там гудки тільки. Хоч на міський дзвони, хоч на мобільний. Там вже не до розмов, а до торта і тим більше. Прочекала пів години, та додому помчала. Тримала кермо автівки, а іншою рукою продовжувала телефонувати доньці. Ще й дощ почав падати. От і підняла Юлія телефон і каже «У ванні я була, – долинуло, – а телефон на дивані забула».

В цей момент трапилося непоправне — Лідія не впоралася з кермуванням. От і як після цього не вірити віщі сни, правда, не так Ліда їх зрозуміла, адже біда чекала на неї. На поминках навіть подруги шепотілися, адже Лідія встигла розповісти про своє видіння на дні народженні.

Що ви думаєте з цього приводу?

Оцените статью
Добавить комментарий