Чоловік не хотів прописувати мене і 3-річну дочку у себе вдома, потім говорив: : «Я такий сміливий, що одружився на тобі, на такій страшій».

Життєві історії

Після невдалого шлюбу боюся всього…

Мені 30, йому 47 років. Є прекрасна дочка, якій 3 роки. Була в цивільному шлюбі: спочатку ми прожили півроку і розійшлися, а коли дитині виповнилося 2 роки, вирішили спробувати жити заради дочки.

Причина першого розриву була в тому, що він не хотів реєструвати шлюб, не прописував до себе мене та дитину. Скандали, бійки, докори … Через 2 роки він нас забрав ми почали жити разом. І я відразу вийшла на роботу. Доньку залишала своїй мамі, тому що будинок чоловіка знаходився дуже далеко від міста.

Його вистачило на 3-4 місяці і все почалося як і було: бійки, докори і т.д. Так прожили рік. Перші 3 місяці він робив все для сім’ї, допомагав мені, і я йому допомагала тоді, не могла натішитися, була щаслива, що у мене сім’я, чоловік, дитина …

Потім до нас переїхала його сестра. І почалися сварки. Він почав мене вчити, як правильно жити, ображав мене, що я погана, що я постійно втомлена. З дитиною він проводив мало часу. Його вистачало на 30 хвилин – і все, він починав нервувати, лаятися зі мною, що я довго їсти готую або прибираю.

Ставало нестерпно так жити. Коли він щось мені купував, то через тиждень дорікав і рахував, скільки витратив на мене і на дочку. Якщо я починала захищати себе, він мене лупцював.

Я багато разів задавала йому питання: навіщо ти зі мною живеш? Якщо ти мене ненавидиш? Тиждень мене любив, тиждень ненавидів. Робив так, щоб я весь час відчувала себе приниженою.

Один раз ми сім’єю пішли в ресторан. Він замовив їжу собі і дочці. А мені заборонив, щоб я собі щось замовляла. Мені було прикро, але встати і піти я не могла. Дитина маленька не розуміє нічого.

Він завжди говорив: «Я такий сміливий, що одружився на тобі, на такій страшій». Хоча все навпаки: з фігурою у мене все відмінно від природи, в шкільні та студентські роки займала перші місця на конкурсах краси і т.д. А сам він важить 43 кг, по зовнішності схожий на дистрофіка.

Після чергового скандалу і побиття я зібрала речі, взяла дочку і поїхала. Пройшов вже місяць, як я пішла. Від нього приходять загрозливі смски і дзвінки. В душі образа сильна. Як пережити, не знаю. Чи зможу я вийти заміж? Чи існує взагалі любов і повага? Чи потрібна я кому-небудь з дитиною? Я дійсно відчуваю себе після всіх його вчинків не впевненою. І стала боятися всього.

Оцените статью
Добавить комментарий