Життєві історії
Матвій Миколайович викликав у всіх почуття жалості. Нездорова худоба, неохайність і старий одяг говорили про те, що старому не вистачало грошей.
Бабуся почала кричати на весь вагон, що я невдячна, що мене батьки не виховували і взагалі, я зобов’язана уступити їй своє місце, вона адже стара бабуся
Молоденький хлопчик, років 15-ти увійшов в автобус, хлопчик був шалено щасливий, що в ньому нікого не виявилося, автобус порожній, сідай куди бажаєш!
У малюка була висока температура і його мама постійно була поруч, роблячи все необхідне для якнайшвидшого одужання. І ось, коли малюк майже повністю оговтався
– Вась, візьми мене на Великдень додому, візьми мене, синку. Я притулюся десь в куточку, в рот хустку, щоб не кашляти, і пробуду кілька днів в рідному
Він лежав і плакав на ліжку в кімнаті дитбудинку. Йому, маленькому чотирирічному Сашкові, було страшно. Він не розумів, куди пропали його мама і тато.
Називайте мене як хочете. Мене вже переболіло — справді. Судіть чи не судіть — байдуже. Навіть якщо для вас це неприпустимо — робити так, як зробила я
Ця сумна історія сталася в невеличкому містечку. Вона торкнула мене до глибини душі, і я вирішив розповісти її вам, щоб ви теж хоч на хвилинку задумалися
Коли я прочитала лист бабусі, моє життя змiнuлося тієї ж миті, я дyже хoчу розповісти про цe уciм жiнкам Сучасне життя в більшості своїй – це гонка: за
Учителька Ганнуся з самого малку мріяла стати вчителькою. Щойно переступивши поріг школи на першовересневій лінійці, синьооке дівчатко невпевнено поглянуло вверх.