Напевно, варто почати з того, що працюю я в престижному і досить дорогому ресторані. І, зрозуміло, що мені завжди потрібно виглядати, немов з обкладинки журналу. Одного разу, прийшовши в салон краси на зачіску, я натрапила там на наших постійних відвідувачів.
Чемно їх привітала, сказавши, що дуже рада їх бачити. Одна з них мене відразу ж впізнала, але все-таки вирішила уточнити:
– Це ти офіціантка в ресторані за рогом?
Я кивнула, підтримуючи світську розмову:
– Як ви поживаєте?
Вона ж проігнорувала моє запитання, скривившись і окинувши мене оцінюючим поглядом. Раптом вона видає:
– Навряд чи такі як ти здатні дозволити собі такий елітний салон краси, – констатувала пані.
Я здивувалася, адже як вона сміє взагалі говорити мені подібне, та ще й в обличчя. Та й взагалі яке вона має право висловлюватися про мій соціальний статус?
Відкашлявшись, я перепитала: «Що, вибачте?».
Але вона лише хмикнула, і демонстративно обернулася до мого майстра, заговоривши з нею таким тоном, ніби я взагалі тільки що зі сміттєвого бака вилізла.
– Міла, вона офіціанткою працює – впевнена, що у неї є гроші на твої послуги? Я б задумалася на твоєму місці, дорогенька, а то так і без оплати залишишся.
Ні, ну серйозно, що за хамство? Я лише стояла, кліпаючи очима.
– Вибачте мене, вона мій постійний клієнт вже цілих два роки і я можу з упевненістю сказати, що сумніватися в її платоспроможності мені ще не доводилося.
Я вже подумала, що жінка замовкне, але вона ніяк не вгамовувалася, раптом почавши голосити:
– Де це бачено, щоб такі бідняки витрачали гроші на такі дорогі процедури! Можна подумати, що більше нікуди їх дівати і більше нічого не потрібно. Так їжі б купила краще.
У салоні стояла гробова тиша – всі дивилися тільки на нас. Мене настільки обурювала і шокувала її гордовитість, що я нарешті заговорила:
– Ви звичайно, мене вибачте, але працюю я не тому, що у мене немає грошей, а тому що не хочу витрачати час даремно. Вчуся в престижному коледжі. І, якщо вас так турбують мої фінанси, то я не бідую.
Але навіть, якщо б у мене і не було грошей і я б просто працювала офіціанткою, хто вам дав право лізти в моє життя? Це мої гроші і я як хочу, так і повинна їх витрачати, без ваших порад. До слова, ваш чоловік часто приходить до нас і тільки жаліється на вас. Краще розберіться зі своєю сім’єю.
Вона замовкла і більше в мою сторону навіть не дивилася.
